З Новим оком!

З Новим оком!

На даху двадцятиповерхівки сяяв неоновим світлом святковий напис, яким особливо пишався голова ОСББ Степан Васильович Пітюренко, бо лише верхівка їхньої висотки світилася так гарно і вітала з прийдешнім новим роком. Проте так сталося, що відучора будинок почав вітати увесь район зловісним написом: «З НОВИМ ОКОМ!».

Славко міцно тримав розкладну драбину-трансформер, щоб не ковзала по слизькому даху, а на ній, трохи балансуючи, в нутрощах величезної пластикової коробки колупався його сусід Олег.

— Васильович думає, що ми все вміємо, — дратувався Славко, спостерігаючи, як друг намагається розібратися з премудростями електропроводки. — «Ви ж айтішники, ви ж найрозумніші люди сучасності! Я в інтернеті читав!». А сам просто зажав гроші на ремонтну бригаду.

— Тримай драбину міцніше, а то відчуваю, ніби ковзає,  — нагадав Олег, заклопотано зазираючи в коробку. — Він наче пообіцяв нам повністю списати борг за утримання прибудинкової території. Хіба ні?

— Ну, це добре, — погодився Славко. — але можна заробити більше. Власник магазину «Оптика» з першого поверху вчора пропонував п’ять тисяч, щоб ми не лізли сюди і не ремонтували. Люди читають оте «З НОВИМ ОКОМ!», і потім хоба — бачать оптику! І під впливом цього святкового напису ідуть перевіряти зір і купують окуляри в них. Він каже, що це найкращий маркетинговий хід за останні роки!

— Та мені плювати на оптику, — Олег трохи розібрався у проводах і почав шукати обрив. — Моя теща живе в будинку навпроти. Вона якраз на минулому тижні в тій оптиці собі нові окуляри купила. І тепер вона свято вірить, що цей напис — це мій персональний жарт. Що я знущаюся з її нових окулярів. Вона у всьому бачить підступи виключно від мене. Вчора дзвонила дружині, кричала, щоб я прибрав цей напис. 

Олег рішуче встромив викрутку в клему, намагаючись замкнути ланцюг напряму. Почулося якесь дзижчання, посипався сніп жовтих іскор, й Олегові довелося миттєво відсахнутися й швиденько злізти з драбини. Від гріха подалі.

Славко ж зачаровано спостерігав, як буква «Р» яскраво спалахнула і зробила напис знову святковим і без жодних підступів. Проте це тривало недовго. Від різкого стрибка напруги дроти не витримали, і сусідні «К» та «О», трохи поблимавши, зненацька згасли.

Над районом повисло оновлене й лаконічне «З НОВИМ РО..М!».

Хлопці перезирнулися й відійшли на край даху, щоб оцінити шедевр.

— Ром, — констатував Славко. — Коротко і ясно.

— Ну, принаймні про «око» й окуляри теща вже не пилятиме, — знизав плечима Олег. — Але я вже туди не полізу. Там сам чорт ногу зломить. Васильовичу скажемо, що мережа не витримала навантаження. Хай ремонтників викликає.

Вони склали драбину й попрямували до виходу з даху. Славко раптом зупинився і хитро посміхнувся другові:

— Слухай, я нічого не плутаю? Біля оптики недавно ж відкрився магазин елітного алкоголю

— Ага, — підтвердив Олег.

— То, може, сходимо туди, натякнемо? Ну, що ми зробили йому рекламу? Що он вона світиться? — показав він на сяйво неонового напису.

— Свято наближається! Свято наближається! — заспівав друг. — Сяйво свята ромом точно не зіпсуєш!

__________________

Це оповідання я подавав на конкурс мініатюрників, але не прийняли, бо тут фантастики немає. А там вимагали фантастичну складову. Проте мені на хотілося переписувати його, воно вийшло дуже класне, хоч і маленьке. Тому я написав інше, а це лишаю тут. 

З Новим роком!😁

=2025=