З любов’ю. З істерикою. І з кавою. Починаємо!
Глава 2. Коли герой читає твої чернетки — і ламає психіку
— Я відмовляюся мовчки страждати! — заявив герой, зриваючи з себе капюшон і кидаючи його мені під ноги. — Ти переписувала мій біль тричі. ТРИЧІ. Тобі взагалі знайоме поняття стабільності характеру?!
— Це фентезі! Тут усе нестабільне! — виправдовувалась я, ховаючи за спину чашку з кавою. — І взагалі, ти ж демон, у тебе емоцій бути не мало!
— Я? Демон? Ти вписала мене в демони, бо не змогла вирішити, ким я маю бути! Спочатку я був принц, потім — воїн, потім — травмований бариста з темним минулим! І знаєш, що найгірше?
— Що?
— Бариста!
Я ковтнула повітря. Він вийняв з кишені… роздруківку.
— Ось, п’ять найбезглуздіших речей, які ти мені зробила:
- Я розмовляв з вороном, але в наступній главі ворон виявився… тостером.(???) Я лишу це без коментарів!!
- Мене вбили, потім воскресили, потім забули, що я помирав! Ти серйозно?!
- У мене романтична сцена з героїнею на тлі вибуху — а вона думає про каву! ПРО КАВУ????
- Мій єдиний друг — слизький демон на ім’я Боря. Чому Боря? І чому СЛИМАК??!
- Я ще не отримав жодного нормального поцілунку за 17 глав. А мені — між іншим — 28 і я ходжу в плащі. Це щось та значить! Я ж не залізний!
— Стосовно Борі…то це в честь мого сусіда. Він дуже добрий.
— Він слизький!
— Це взагалі моя книга!
— Але моє життя!!!
#2909 в Фентезі
#676 в Міське фентезі
#1645 в Різне
#581 в Гумор
Відредаговано: 06.05.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
