Якось спитав Таланта юний учень:
Що це таке і як ти з ним живеш?
Та важкувато, бо безмозкі мучать,
Але від Дару милості не ждеш...
Талант не з'явиться з дипломом вишу,
Він у людині від народження живе.
Частіше полюбляє скромну тишу,
Та створює прекрасне і нове.
Освічений, веселий, жартівливий,
Захищений сарказмом від біди.
Він не буває: ниций або мстивий,
І вперто йде до власної мети.
А ще за копійки не продається,
Він має визнаності гордий грант.
Над чварами настирливо сміється,
Тому і величається – Талант!
Зібрались в купку бідні нетямущі:
Давайте разом зліпимо, що є...
На кавовій ще погадайте гущі!
Але й вона в бездарність наплює.
Проплачені інструкції й системи,
Окремі зграйки, наче ті круки.
По колу крутять застарілі схеми,
Не відриваючи немитої руки...
Талант зітхнув і сумно подивися.
Хоча все те не варте і жалю.
І відсахнувся та перехрестився,
Калюжу бруду я переступлю!
Відредаговано: 26.02.2024