З коханими не розлучайтесь

Свята боротьба

 

Високе чисте небо, ясні зорі, волошками обсипані поля…
Немає в світі кращого нічого – то все моя ріднесенька земля!
Очиці з кров’ю, голова в дурмані та руки загребущі у багні,
Характеристика «сусіда», з-за кургану, розбурхує презирство у мені.

Гадюче, нерозбірливе й дешеве, те плем’я піде геть у небуття!!!
Але ж йому не терпиться «в геройстві» забрати в морок хоч мале дитя.
З середньовіччя вилізлу потвору, четвертувати треба як тоді –
Щоб гнило і ховалося, до скону, в кропиві та високій лободі.

Воно роззявило свого гидкого рота, кусочок хлібця вирвало із рук
Та згорблена старенька українка їм побажала лиш пекельних мук.
Вона не впала перед катом на коліна, пішла білити яблуні в саду.
Вдавилась її хлібом зла тварюка, а Смерть сказала: «Я уже іду!»

Ще упивалось своїм гріхом недалеке опудало та Долі бумеранг –
Прекрасний сильний український Воїн вже вирішив його підземний ранг.
Так, наші хлопці не жаліють сили, буває мерзнуть. Та серед снігів –
Гарячим серцем славлять Батьківщину і місце їм навік серед Богів!

Не зможуть! Не зуміють! Захлинуться в сльозах і ненависті наших вдів.
А Українці будуть захищати свою Державу посеред віків!
Я бачу Батьківщину в гордих мріях, у творенні щасливого життя.
І свято вірю в нашу Перемогу: близьку, величну, гідну майбуття!!!                              

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше