З коханими не розлучайтесь
Героям, що віддають життя за Незалежність України присвячую!
Синіє небосхил над полем жита.
Пильнують воїни, зі зброєю в руках
Висотку, що туманом оповита.
Та раптом ворог виказав свій страх.
Відходити й не думали нікуди.
Гриміли вибухи, здригалася земля.
Красивий воїн впав на мокрі груди.
Якими Він країну затуляв...
Здавалося - запала мертва тиша,
Він застогнав і чітко зрозумів:
Стікає кров густіша та чорніша.
Тому писав Коханій, як умів.
Прости, що я не повернусь до хати!
Не плач, що доля випала така.
Ти поцілуй мою стареньку матір,
І вирости із сина козака.
Остання посмішка торкнула його скроню:
«Хотіли, гниди, нашої землі?»
Та й відпустив скривавлену долоню...
І небо затуманилось, в імлі.
І розлетілись на паскудне шмаття
«Асвабадітєлі» в українських житах.
Палало поле чистильним багаттям,
А Він піднявся в небо, наче птах.
Незламна українка, повна мщення,
Притисла міцно сина на руках.
Нізащо не отримають прощення,
І будуть прокляті нащадками в віках!
Відредаговано: 26.02.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
