В пошуках русалки

— Рииж, я пішла до тітки Настусі, приглянь за молодшим будь таким ласкавим. Їжа в холодильнику і на плиті, думаю розберешся,— жінка добродушно усміхнулася і розкуйовдила  курчаве волосся сина, правда для цього їй довелося стати навшпиньки тому, що дитя виросло вижче неї.

— До Настусі? Будеш вчити її готувати борщ, щоб новий чоловік не втікав від неї світ за очі лікувати свій гастрит? Це ще в кращому випадку.

— А ну циц, ти ба який язикатий.

— А що я? Правда не розумію, як можна таак готувати, що навіть голодні вуличні песинята остерігаються її місиво їсти.

— Не знаю сину, — стомлено видихнула, — все я пішла, а ви тут не пустуйте.

— Иииижжж, — як тільки за господинею дому зачинилися скриплячі двері із вітальні донісся клич помираючої істоти, голодного молодшого брата по іншому не назвати,— пхинесии цукееок!

Високий худорлявий юнак кинув останній погляд у слід матері і почовгав на звуки голосу. Він тільки-но закінчив школу і готувався до вступу тому досі проживав з мамою і дрібнотою. Риж дуже любить свого брата і допомагає йому готуватися до школи. Правда він і сам досить кмітливий, лиш іноді, зовсім трішки, надто захопливий. З самого раннього віку його улюбленицею стала книга казок і легенд. Він завжди просив саме старшого читати цікаві історії, а він не інакше, як по доброті душевній відмовити не міг. А інколи, як додумає щось, сам диву дається, звідки таке взялося в його голові, але братик особливо тішився з таких історій. Що правда, вірити в подібне Риж перестав дуже давно, ще з семи років.

Зараз кумедно і соромно згадувати, та була в старшого брата одна таємниця, і звали ту таєницю Кіф. Найкращий друг дитинства. Він мешкав серед багаточисленних маминих квітів і вазонів у зеленому куточку. Помаранчеве неонове волосся, велика шляпа, що завше спадала тому на очі і простенький зелений костюм із бриджів і жилетки. Та саме головне, що було у Кіфа, це прозорі крильця за спиною і зріст не більше джміля. Поки мама була заклопотана на своїх роботах, а сусідка-нянька Настуся існувала в безкінечних серіалах він спілкувався з другом. Той розповідав страшенно цікаві історії про свій світ і його казкових жителів.

У маленького Рижа, аж жижки тряслися, так він хотів потрапити до нього додому, адже він його друг, а друзі завжди навідують одне одного. Та Кіф відповідав, що той ще не готовий і сам світ не готовий приймати гостей. Хлопчик же ніяк не міг взяти в тямки , як це не готовий. Мабуть він просто не хотів кликати його додому, або і зовсім не вважав своїм другом. Рижа охопила така злість, що він накричав на друга і з гарячки сказав йому більше не приходити.

А Кіф був гордим, образився і більше ні разу не навідався. Маленький хлопчик сумував за мамою, за найкращим другом, сльози текли горошинками по пухких румяних щоках. Він витирав їх рукавом новенького светра із улюбленим героєм, його нещодавно купила мама, одягла на своє чадо і зникла на роботі. І знову поруч нікого. Тільки сусідка, яка теж заплакана дивилася свої споконвічні серіали, схоже, її теж всі покинули. Тоді юний хлопчик зрозумів, що не було ніякого Кіфа, він просто від нудьги сам його вигадав. Але тепер, він завжди буде дорослим і сильним.

— Мама не дозволяє тобі зранку цукерки, Агній. І не варто думати, що я настільки м'ягкосердешний, що все тобі дозволю,— юнак награно басурманив брови і грозив пальцем молодшому.

— Ну Иижж, як істоії слухати без цукеоокк? Ну змилуйся з мене, — шепелявив цей підлабузник в мініатюрі.

— Так, чекай-но, секунду. А з чого ти взагалі взяв, що я буду зараз читати для тебе? Мені взагалі треба готуватися до вступу, а я, я навіть не знаю чого хочу,— все тихше говорив Риж, присів на диван поруч з братом і похмуро тицьнув підборіддя в складені замком руки.

Малюк не розгубився, підповз ближче до старшого і почав гладити його по спині і волоссю своєю дитячою долонькою. Його власне волосся  теж було яскраве, але не руде, а більше сонячне і не таке буйне.

— Ееее, батику, от поїдеш ти у свої ститути, хто ж мені ще почитає? — і дивиться прямісінько в душу, своїми нереальними очима, інколи складалося враження, що там всередині біснуються океани.

От хто тут не розтане, як смола на сонці в липні, хто відмовить дитині? Риж точно не міг проти його напору впоратися. Малявку чекає велике майбутнє. Сам Риж мав очі  ні краплі не гірше, але користуватися такимим методами, йому серйозному чоловіку, як сам себе називав юнак, просто табу. Хоча, інколи якимось чарівним способом все складалося так, як він і уявляв.

— А я вже пеедумаув. Не хочу читати. Иижж, пішли шукати усалок в озеі? Я точно знаю, вони там є. А, а якщо не знайдемо гусалку, може хоч водяного піксі, та, та, вони теж там живуть, ти сам читав учоа, пам'ятаєш? Ідемо? Та, та?

Риж спочатку думав відмовити, хоч мати і поруч та він несе відповідальність за молодшого і обіцяв не робити дурниць. Та потім зрозумів, що швидше за все не зможе так більше бавитися із братиком, а йому важливо, мати такі спогади. І що там приховувати, в районі поясниці у нього самого загорілася давно забута  спрага до пригод.

На справді не було біля їх будинку ніякого озера.  Прямо за жилим комплексом починалася галявина, а ще дальше рідкий молодий ліс. Хтось запланував облаштувати там персональний ставок, приїхала техніка, все розчистили та сталося щось дивне. Величезна рука ковша копнула лише декілька разів землю і поспіхом виїхала з усіма робочими. Сусіди знаходили в цьому містику, а Риж міркував, скорше всього у замовника банально не вистачило коштів. Так і простояла та вирва два роки, а на третій був сильний сезон дощів, який заповнив усе водою, так і утворився міні ставок. Природа, вона розумніша людей.

По дорозі до водойми Риж все більше запалювався. Він придумував нових істот, які можуть жити у воді чи біля неї. Малютка Агній слухав його з неприкритим захватом і щиро вірив, вони неодмінно когось із них тут зустрінуть. З одного боку, Риж чудово розумів молодшого, мати таких дивовижних друзів мрія кожної дитини, але з іншого його спалювала образа. Нащо Агнію та купка казкових друзів, коли він так старався бутти для нього найкращим братом і другом.