6 - Середина дня. Драко і дівчина, яка підглядала.

 Світ небезпечний не тому, що деякі сильні люди роблять зло, але саме тому, що деякі бачать це й нічого не роблять.

 Гогвортс. Нещастя сталося знову.

 ***

 Креб горлав і підвивав, як підсмажена свиня. Виявилося снодійні були у Гогвортсі суворо заборонені. Зуб був повністю відбитий. Точніше його не було зовсім.

 Майбутній смертожер мучився. Бо Кребб, який відгуляв одну тусу і ще (до того ж) добу не спав. Звісно, потім розумник налигався  желейно-вишневих черв'яків... Так, це не пішло на користь.

Неріда переклала це на Драко.

 Драко вирішив ухилитися від "дружніх обов'язків", злинявши під руку з дівчиною. Хоч вона і була старше, але Малфоя це не дуже бентежило.

 Хтось привітався з рудою красунею, але більше не заговорив. Хлопець зі Слизерину й дівчина оминули малознайому особу, а блондин навіть стерпів, хоча вже хвилину, як роздумував,  щоб промовити  :

 " Таранталлегра. " Повільно та виразно.

 Думки змінили напрямок, коли його м'яко і невимушено  спитали :

  - Все гаразд? Примирення з батьком пройшло.. ?

 Драко позитивно мугикнув, сказавши, що все файно.

 Але голос у нього звучав трохи нейтрально. Наче у сні.

Руда щось розповідала, а хлопець тріумфував, Неріда і Драко похабцем покинули лікарняний відсік сонячним днем у вівторок. Завдяки піклуванню сирої щирої мадам Помфрі (їм стало ліпше), і тепер вони не могли насолоджуватись болісними синцями і забоями. Нічого вже не боліло, адже трави дуже допомогли (,але не Креббу).

 Учень і чародійка подякувавши, кивнули, (але не Кребб) пропустивши помічниць мадам Помфрі, розсміялися. Обидва маги втекли від карколомної аури Кребба, і завернули у коридор сьомого поверху, темного,  і якщо не зважати на кривенького малого хлопця повністю безлюдного.

 Їм потрібно було дещо обговорити.

Але... Хтось вигукнув її ім'я. Блондин і руда озирнулись. Прутка магічка трохи хитаючись, підскочила. Блондин аж абурів, але зеленоока Неріда штовхнула його плечем. Витримка у Драко Малфоя з часом погіршувалась. 

 Чарівниця привітно кивнула, вона швидко й по черзі сунула Малфою  : середнього розміру предмет, схожий на велику зелену луковку, крупну плямисту поганку і подвійний корінь лотоса, який скоріш за все помер ще позавчора. Через мить і деяку затримку, учениця витягла з рюкзачка пергаментний сувій і простягнула подрузі Драко.

 Драко з кислим обличчям протягнув :

  - Не могла знайти більш нормальний пергамент? Тебе, що на нього вивернуло?

  - Це гумка - на випад хлопця, вона не зреагувала.

  - Філософський камінь мені в горло!! Ну !?

 Учениця з прихованим незадоволенням нервово обдивилася приміщення.

  - Полумна! Не ображайся, чого ти?

  - Тут щось не так. Неріда, відчуваєш? - відказала та.