5 - Подарунок : Темний лорд і чорні кістки.

 Від вибуху конверт розірвало, й на долоні полилася темна кров.                                                                         "Негайно"                                                                

 Насправді строки були написані від руки, але чи був цей текст зачаклований, якимсь прокляттям було незрозуміло.                                                          

 "Після отримання листа! Наказую негайно спуститися на нижній рівень.      

  Мої щирі вітання місіс Малфой.                

  P.S. Можете не боятися перевертнів. Їх майже не залишилось."                                            

  - Капець! - прокоментував брат Люціуса з картини, але швидко збагнув, що коментарі дійсно зайві.             Але рота знову відкрив, Люціус виявився спритнішим :                            

    - Скам'яній - подіяло не тільки на самого померлого чаклуна, але й на картину вцілому.                                 - Нам...Нам треба з'явитися прямо зараз!? - нігті увіп'ялися Малфою прямо в коліно, але він стерпно кивнув.                                                  

 Дорікати в такій ситуації, він не наважився. А от жінка насмілилась, узявши чоловіка за руки, й почала йти до темного закутку. Трохи в сторону та униз...

 Прямо униз.  

***

  Вхід відкрився, як зазвичай... Просто і зручно.                                                              

 За декілька метрів починались східці, які ввели униз. Стало холодніше, місіс Малфой навіть не помітила, як притислась до чоловіка.                            

 День народження ще не розпочався, а проблеми вже їх знайшли. Точніше одна темна, володарська та зла проблема, (так одного разу сказав батько Циссі) але тоді вона на це не зважила...Була замалою.                        

 Вони спускалися далі, глибше у порожнечу пітьми. Долоні Люціуса затрусилися, коли він відчиняв невеличкі двері. Простір був замалим для звичайної людини, але через секунду закляття втратило свою дію й вони почали спускатися далі. Подружжя невпинним рухом сунуло вперед.                                 Крок за кроком, й увесь час Малфой не відпускав руки своєї дружини. Вона пробурмотіла, щось на кшталт того, "що ненавидить свята й усе, що пов'язано з темною магією".                        

 На хвилину сам чоловік жахнувся, аж так вона була схожа на свою божевільну старшу сестру. Рухи її стали ненормально різкими, а голос став трохи хриплуватий. Очі у пітьмяній ночі здалися темними та крижаними.      

 "Такі зосереджені, такі злі".                        

 Він і сам обурювався з приводу усієї ситуації, але чи міг він... Відмовити Йому?                                           Господар притримував дружину, й волів більше не думати... А хто ж є господарем у цьому домі?"            Повітря стало іншим, сморід підземель ставав дедалі виразнішим та сильнішим.                                        Нарцисса спромоглась на зойк, але на ділі це виявилось невпевненим шепінням :                                        - Люмос...                                                      

 Закляття спрацювало не одразу, але просуватися стало легше.                            

 Люціус не додумався.                                                

 Жахливо-нудотний запах (від щурів та комах) зник. Магія тут не тільки впливала на тварин, але і на деякі рослини. Кроки почали стихати, але володаря зла було не видно. Авжеж, лорди у бруді не живуть. Невдовзі з'явилась стежка, Малфой підніс паличку до низенького алтаря, обережно оглянув це місце. Покликавши дружину, тихо ставши на коліна, він промовив закляття, прибираючи геть аконіт, та віковий білий лишайник. Одна з кам'яних брил зсунулась.                                                    

 "Треба униз"

  Трохи магії і обидві фігури вгледілись вниз на саму силу цієї кімнати, а точніше на її майже непримітне осяяння з зачарованістю людей, зробивших небезпечне, дуже таємне відкриття. Хоча обидві тіні усвідомлювали, що вже спускалися сюди.

  - Обережніше - попередив господар дому й чародії просковзнули донизу.  Внизу їх очікувало ще більш задушливе повітря, шурхіт мантій і Він. Він громадно-широчезного зросту. Нарцисса задихнулась від здивування й паніки, але фігура лиш зашипіла...

 Один з поплічників володаря жаху та пітьми вклонився й пропустив їх всередину.                                       В більшу й глибшу кімнату.                        

  - Мені остогидло бути на самоті. Нічого, що я прикликав Вас Сюди ? - голос звучав весело. Темний лорд усівся біля маленького дивану.

   Питання залишилося без відповіді, але він не розсердився. Лорд вдоволено всміхнувся, а місіс Малфой зробила чарівний реверанс.                                          

 У підземеллях був сприятливий настрій, а ще не смерділо. Хоч тут і був закинутий буфет й камін, але було трохи прохолодно. Від руху білих, довгих пальців, Нарцисса ледь не скрикнула.                                    Темний лорд клацнув пальцями й світла поменшало. Білявка відступила, і з жахом угледіла внизу (під власними підборами) чорні, малі кістки. Деякі були сирими й вогкими.                                  

 Малфой нічого особливого в цьому не вбачав... Або не хотів розуміти, що тут сталося насправді.                - Гадаю, ви тільки прокинулись?                  

 Довгий сарафан на широких бретелях був у пилюці, але не більше.                    

Подумки, вона сказала :                        

 "Белла перетягла усю мою шафу та речі. Пошуки корсету зайшли далеко"            

 Але насправді нічого не вимовила.          

  - Не розчаровуйтесь, місіс Малфой. Я урочисто бажав виголосити тост за ваше здоров'я, але головне...