Пролог. Сила.

 Дівчина (від переляку) схопилася за груди та впала біля двох жінок.

 Нарциссса намагалася знайти свою паличку, але у неї нічого не виходило.

 Люціуса Малфоя ніде не виднілося, і то добре. Драко Малфой уявив, як усі в приміщенні починають у буквальному сенсі тонути від волання та дикої, брудної лайки. Батько дуже бажав, щоб цей тиждень пройшов мирно і спокійно.

 "Це свято було для нього таким важливим."

  - Племінничку, я дивлюсь, ти там замріявся? До раю кортить дуже. так?

  - Белло! - але сестру не відпустила. Нарцисса застигла в дуже невигідній позиції, й сама схоже докумекала "що справи поганеньки".

  - Що? Закляк, нічого не робить! Тільки ухиляється! Увесь в батька...

 Мати і син проігнорували уїдливий коментар любої родички.

 Щось міцне й волохате піднялося вверх.

 Немов розкриваючись, воно рвонуло вперед прямісінько до людей.

 Драко все ж таки спромігся втримати двері, якби у кімнаті були вікна вони ю вже повилітали. Блондинський чистокровний свин навіть встиг, гучним верещанням, але встиг попередити про небезпеку.

 Бо тріщини на стелі дедаі більшали. Сутність використовувала не лише просту магію, прокляття набирало силу. Втім, фіолетові частки, які зависли в повітрі не нападали. І не проявляли жодної активності, поки не проявляли.

 Дівчина оминула занедбані, порожні полиці. Рушила до Драко Малфоя квапним кроком, але це скоріш походило на ковзання. Вона то хиталась, то втрачала напрямок. Сила потвори тепер була направлена на жінок. На усіх трьох. Пізно.

 Занадто пізно вони зрозуміли, що ціль була трохи інша! Міцніша, так би мовити. Палички.

 Пітьма повстала.

 Але хтось спромігся на закляття :

  - Заклятус!

 Доволі вдало, бо потвора якраз втратила з поля зору Драко. Він трохи відхилився. Коли воно протягло лапу за тіткою, підліток зреагував. Потвору хитнуло, але Драко не уразив ціль. Відволік ?

 Нарцисса саме підводилась, але могутність тієї сутності змусила її спинитися. Місіс Малфой, відчула нестерпний біль. Драко дуже ясно усвідомлював, якщо закриє двері, рване вперед, то усе...

 Уся родова магія розсіється. Не захисної магії, не шансу на порятунок. (та і заклинань він знав дуже мало).

 У ту ж мить, як Беллатриса смикнула сестру донизу, почувся гуркіт.

 Пролунало закляття й усе стихло. Щось линуло до середини, до самого центру. Нескінченна, неймовірна сила влаштувала вирій у кімнаті. А потім маленька фігурка промовила, (ясно і чітко)  :

  - Вінгардіум Левіоса.

 Маленькі темні клубочки у повітрі, піднялися вище й застигли. 

  - Т/І! - Драко ледь не впав.

 Велике створіння з гіганською твариною пикою, показало пазурі. Важкі величні лапи та довгий жовтий хвіст опустилися на підлогу. Дівчина та Т/І перезернулися, а у кутку щось гупнуло.

 Щось важке та масивне рухалось вперед прямісінько на них. Монстр гнівно заревів.

  - Т-В-А-Р-Ю-К-И !!