Вона не знала, що зустріне
У молоді свої літа
Його — кохання лебедине,
Що серце мрію огорта.
Стрімголов бігла, та спинилась
На східцях, наче з балу в ніч...
А принц, чия душа втомилась,
Торкнувся ніжно її обличчя
І кришталевий черевичок
На ніжці сяє, мов крило.
Каблучок стукіт - душі криця
Усе, що снилося — на мить .
Вже тут ,вже поруч з ним
Вона знайшла свою опору,
Погасне біль у морі снів.
І в цю щасливу, світлу пору
Він знов в обіймах потонув .