Із циклу віршів

Попелюшка

Вона не знала, що зустріне

У молоді свої літа

Його — кохання лебедине,

Що серце мрію огорта.

Стрімголов бігла, та спинилась

На східцях, наче з балу в ніч...

А принц, чия душа втомилась,

Торкнувся ніжно її обличчя

І кришталевий черевичок

На ніжці сяє, мов крило.

Каблучок  стукіт - душі  криця

Усе, що снилося — на мить .

Вже тут ,вже поруч з ним  

Вона знайшла свою опору,

Погасне  біль у морі снів.

І в цю щасливу, світлу пору

Він знов в обіймах потонув .

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше