У казку ти поринути хотіла
Забула спогади минулого життя
Його думки ти ніжно відпустила
Спасибі Всесвіт ти його дитя
Навіщо думала ,що варто відпустити
Адже в минулого є проміжки душі
Які так варто іншим вже відкрити
Які для тебе стануть прошарком стрімким
Ти не питай де сховані сторінки
Відкрий цю книгу ,у новий потік
Для тебе він показує відтінки
І спогад твій він намалює на віки.