Кактус

Ти думаєш, що ти особлива і життя твоє -це антонім кліше. Твоя воля єдина й неповторна, а балет так граційно не станцює більш ніхто. Добре, думай надалі: ти не така.

Ти вважаєш, що ти кактус у морі. Ти кактус серед купи смердючих і одноманітних риб, і саме тому ти постійно шукаєш рибу фугу серед усіх, адже ти впевнена, що вони тебе копіюють. Ти - кактус: величний, граційний, дивовижний, зелений і колючий із сексуальною квіткою на потилиці. 

Ти п'єш тільки молоко і закусюєш кропивою, після чого йдеш дописувати свій примітивний вірш. Слухаєш Моцарта, пишеш, ідеш їсти смаженого лобстера і знову думаєш про те, яка ти чудова.

Допивай вже свій ром, піратко Карибського моря і йди читати сусідній країні свій любовний сонет! Покажи своє ніколи не клішоване кліше, будь не словом, - а піснею! 

Кажи продавцям не дякую, а "мерсі", адже ти така унікальна, ти така особлива. Ненавидіти підлітків дивовижно, адже ти любиш не давати психіці формуватися до кінця - це чарівно і ніжно, немов пелюстка першого підсніжника на теренах країни. Руйнувати дітей прикольно, тебе вони не скривдять. Ніхто тебе не образить, адже це - замах на мистецтво і вбивство наймилішого у світі кота!

Ти - мистецтво, ти чудо, ти - унікальна. І крапка. Крапка. 

Крапка. Крапка. Крапка. Крапка. Крапка.

Кома.

Буває, що застрягаєш у своїй комі, чи не так? Не їси мандарини, не б'єш горобців і не малюєш портрети. Ти вважаєш: ти - особлива. Фігурний кактус серед риб. Але ні. Ти - кактус серед пустелі. Маленький. Кругленький. Із пухом замість колючок. Або планктон, приречений на китовий шлунок. Ні, ти, все ж таки, синонім кліше. 

Продовжуй жити далі, дивовижний планктоне, пий оригінальний мигдалевий фреш і змушуй вмирати букетм півоній.