Невидимі

Ви коли-небудь бачили людину без обличчя? Зазвичай вони фігурують у дитячих та не дуже жахастиках. Це маніяки, вбивці, духи, ще щось.. Та моє питання - чи бачили ви коли-небудь справжню людину без обличчя? От зовсім без нього. Лише суцільний бежовий фон замість очей, носу, брів, губ, рум'яних ланіт і родимок. Просто суцільна людина без обличчя.

То бачили ви таких, чи ні? А може десь чули поза межами казок? Чули поміж мовчазних місячних ночей, під час сповнених сліз розмов і найщасливих днів народжень? Відчували у найсамотніших днях, коли сам пливеш у човні серед заквітлого ставка чи тікаєш від проблем на шкільному стадіоні? Бачили у суцільний пітьмі, густому лісі або ж поводирем для незрячого? Ні? Я теж.

Але що ви зробите, якщо я скажу.. Ну, всього-на-всього, як кумедний оповідач, що таке існує? І це не потвора, не істота, не страховисько, а людина - просто без обличчя. Ми їх не бачимо, але вони існують насправді. Ба більше - вони живуть у кожному із нас. Так, не серед, а саме всередині нас. 

Ви думаєте, що маєте привабливе лице? Це правда, але що ховається поза ним? М'язи, зуби, брекети, ботокс, перманент, кістки, кров? Чимала частина правди тут є, але насправді поза вами ховається ще одна людина, про яку більше не знає ніхто, окрім вас самих і кумедного оповідача. 

Кожен має свою людину без обличчя. Таку собі подобу власного справжнього "Я". І це не є чимось поганим. Це ж просто людина без обличчя! І чи показувати її, чи ні, залежить лише від вас. Тай багато хто і не розуміє усіх тонкощів справи. А від того, чи розпізнає ваше справжнє нутро ваш супутник, залежить уже від вашого зв'язку без масок.

Тож маю до вас таке питання: чи бачили ви коли-небудь людину без обличчя?