Прозак

Примітка:

Беатітудо - Щастя(з лат.)

Луція - Свяйво, життя(з лат.)

Інфортуні - Нещастя(з лат.)

Усе, що по її смерті знайшли поряд із нею - це була невелика скляна пляшечка, в якій щось тривожно торохкотіло, сипалося мов пісок і неначе хотіло пробити діру в посудині, коли її брали до рук. На шкалику була біла наклейка із червоним дрібним написом. Прозак.

Прозак супроводжував дівчину протягом половини її короткого життя. Прозак. Підроблені рецепти та фальшиві підписи лікаря обертали голову більше, аніж на 360 градусів. Антидепресант рятував її нерозділене кохання, підліткову кризу, смерть котика Беатітудо, усі зради друзів та батьків. Прозак. Він був єдиним, хто бажав усього найкращого крихітці. І він бачив її смерть, пронизану холодним лезом. Лезом, що загубило свій кінець десь у її легені і заздрісно по-звірячому вирвало повітря з них. На диво, Люцію вбили не препарати і навіть не депресія, як вона хотіла, а людина. Цілком реальна.

Прозак усе бачив, та не вмів говорити. Опале листя і пелюстки зів'ялих квітів, що журно повисли на горлечку пурпурового глечика, ніжно прикривали назавжди заплющені очиці дівчати. Лише старенька пожовкла фотографія журно дивилася на це видовище. Заплямована кров'ю - тепер на ній не видно ні зображення, ні кривого тексту позаду. Лише один дух знає його напам'ять.

І зустріне тебе блаженне щастя,

десь на тім боці сумного буття

Де любов, п'янкіша за все

Не знайде і не скривдить тебе

Вітер не буде пекти твої очі,

Не плакатимеш ображена ти

Уже по той бік життя 

В обіймах холодної смерті,

Що лезом блискучим звільнила

Там кожен прозак свій знайде

Перший рецепт. Колись дівча написало цей примітивний віршик на папірці із використанним рецептом. Перший вірш. Перший прозак.

Чи хтось хотів займатися розслідуванням смерті нещасної Люції? Ні. Мале вихудле дівчисько у столичному готелі. Самогубство чи нещасний випадок, пігулки і є підтвердженням чогось одного із цього списку. Розслідувати справи самогубців не шанована праця, та й ситуація в країні занадто нестабільна. 

Дівчину поховали у день її вісімнадцятиріччя. Нічого особливого. Зойки, зітхання, співчуття, трохи сліз. Вісімнадцять. Гостей зачепила і розчулила історія підлітки, що страждала на депресію і яка страшно вкоротила собі віку.

—Бідолашна дівчина!

—Така молода, така гарна..

—Мамо, а що таке депресія?

Лише журналісти - іноді вершники правосуддя, іноді його вороги, намагалися віднайти правду та дізнатися усі таємниці справи. З рештою це були марні спроби. Преса стихала - читачеві тема набридла, остогидла. Згодом усі забули про дівчину із ножем між ребер.

Лише прозак знав правду.

В ясну, на диво ясну ніч, останню у домовленості, тишу розірвали чиїсь руки. Три рази пролунав глухий стук. Близько дванадцятої двері відчинилися і неначе примара до кімнати потрапив Інфортуні. Він побачив недивну картину: ліжко, на якому розмістилася сумка з речами та пуста пляшка з-під води, яка схоже, останнім часом була єдиною їжею молодиці; вікно навстіж відчинено і пропускає місячне світло, що було єдиним освітленням кімнати; столик, на якому була старенька фіолетова ваза із зів'ялими квітами.

Кілька хвилин по тому Луція чекала розв'язки, сидячи на підвіконні і по-дитячому хилитаючи ногами. Психо показово натягнув на руку стару латексну рукавичку. Дівчина лише мовчки спостерігала, адже свого гостя вона дуже добре знала, та й сидативи в її крові давалися взнаки. Мабуть, вона хотіла була щось сказати, але як тільки но її ноги опинилися на підлозі - отримала тупий жорсткий удар ножем у ребра. У сумці чоловіка окрім вже використаного кинджалу були обережно складені документи із лікувальної справи майже небіжчиці. Кинувши папку на ліжко до речей дівчини, він повільним кроком повернувся до свого номера. Абсолютний спокій. На ранок його вже не буде у цій країні.

Стікаючи кров'ю, дівчина вже не намагалася вдихати повітря і наповнювати ним пробиті органи та тіло. Її руки уже не мали сил намагатися стримувати рідини, що витікали із рани. Вони просто не мали жодної надії знову підійнятися бодай на міліметр. В останні хвилини вона почала згадувати, чому ж почала підроблювати рецепти антидепресантів.

Лише прозак це бачив. Лише він знав правду.

***

Семирічна дівчинка задумливо наминала пластівці з молоком, згадуючи свої сни. Точніше, сон. Один і той самий, який переслідує її вже яку ніч поспіль. Вона ніяк не могла зрозуміти, що то за юнка і чому вона мала такі ж очі та волосся як малеча? І чому той чоловік був таким схожим на доброго друга їхньої товариської сім'ї, тільки на років із десять старший. 

Все закінчилося на думці, що це всього лише дурні жахастики, на які не слід звертати увагу. Люція приязно усміхнулася своїй першій, хоч і набагато старшій, симпатії - Інфортуні. Вона з нетерпінням чекала на дозвіл одягти його лікарський халат, щоб також відчути прилив знань із психіатрії, якими він наділений у її дитячій голові.