ІСТОРІЯ ЧИ ПЕРСОНАЖ: ВЕЛИКА БИТВА ЗА ГЛЯДАЧА

Серед сценаристів, викладачів драматургії, продюсерів точаться суперечки, від яких летять клавіатури: що важливіше — крутий сюжет із поворотами чи глибокий персонаж?

Можливо, це як питати, що головніше в машині: двигун чи кермо. Без двигуна (сюжету) ви нікуди не поїдете, а без керма (персонажа) — вгатитесь у перший же стовп. І цей приклад не самий яскравий... Бо і в героя, і в історіі, є (або повинна бути) і душа, і серце, і біль...

Але правда в тому, що глядач приходить подивитися на видовище, а залишається заради людини. Вам може бути плювати на політичні інтриги в далекої галактиці, але вам не плювати на Люка Скайвокера. Тому персонаж — це і є ваша історія. Якщо ви кинете нудну людину в епіцентр вибуху, ми просто побачимо вибух. Якщо ви кинете туди цікавого героя, ми будемо гризти нігті від страху за нього.

ЯК ЗЛІПИТИ ГЕРОЯ, ЯКОГО НЕ ЗАБУДУТЬ ЧЕРЕЗ П’ЯТЬ ХВИЛИН? ПЕРСОНАЖ — ЦЕ ТИСК...

Людина проявляється лише тоді, коли її притиснули до стіни. Хочете показати, що ваш герой добрий? Не знімайте, як він посміхається сонечку. Зніміть, як він віддає останній шматок хліба собаці, хоча сам не їв три дні (хоча цей трюк вже настільки банальний, що став моветоном).

Герой — це сукупність його виборів під тиском. Чим сильніший тиск, тим яскравіша особистість.

ПРИВИД МИНУЛОГО

У кожного крутого героя є «скелет у шафі» або психологічна травма. У професійному середовищі це називають Привидом. Це те, що болить герою з минулого і заважає йому жити в теперішньому. Наприклад, Бетмен став месником не тому, що любить латекс, а тому, що на його очах застрелили батьків. Цей біль жене його вперед. Без Привида герой стає пласким, як картонна фігура.

ГОЛОВНИЙ ПАРАДОКС

Герой стає об’ємним, коли в ньому борються дві протилежні якості. Джек Горобець — капітан без корабля. Шерлок Холмс — геній, який не знає елементарних речей про реальний світ. Візьміть рису характеру і додайте до неї щось абсолютно несумісне. Це створює іскру.

ПЕРСОНАЖ У ДИНАМІЦІ

Головне правило кінокласики: герой наприкінці фільму не повинен бути таким самим, як на початку. Це називається Арка персонажа. У «Леоні» ми бачимо, як черствий професійний вбивця вчиться любити і стає людяним завдяки маленькій дівчинці. Якщо ваш герой пройшов крізь пекло і ніяк не змінився — ви даремно витратили екранний час...

Звісно, у кінодраматургії існують певні усталені типи персонажів: від класичних комедійних простаків до похмурих антигероїв, з якими ми обов’язково познайомимося ближче трохи згодом. Це наче базові моделі в автосалоні, на які нарощується все інше.

Проте не варто думати, що все вже вигадано до нас. Насправді героїв можна створити як мінімум не менше, ніж живе і жило людей на нашій планеті за всі віки — а це десятки мільярдів унікальних доль, характерів та дивних звичок.

І це ми говоримо лише про реальних прототипів!

Якщо ж увімкнути фантазію, то кількість можливих характерів дорівнює нескінченності. Не менше! А може й набагато быльше!

Ви можете змішувати риси, додавати парадокси та створювати особистості, яких цей світ ще не бачив. Кожен новий сценарій — це шанс народити когось абсолютно унікального

Зараз, коли ми трохи зрозуміли, що персонаж — це серце нашої майбутньої книги, пропоную обрати: розберемо створення лиходія (бо герой крутий настільки, наскільки крутий його ворог) чи перейдемо до того, як змусити їх розмовляти живою нешаблонною мовою?

Підкинемо монетку...