КІНОСЦЕНАРІЙ: ЯК ПЕРЕСТАТИ МРІЯТИ І ПОЧАТИ ПИСАТИ

Якщо ви думаєте, що сценарій — це висока література в стилі Вольтера та Гюго, де опис заходу сонця займає десять сторінок, то в мене для вас погані новини.

Сценарій — це, скоріше, інструкція зі збирання шафи з Ікеї, тільки замість шурупів у вас актори, а замість ДСП — людські пристрасті. Це технічний документ, за яким сотня людей (від освітлювача до гримера) має зрозуміти, що їм робити.

Головне правило: ми пишемо тільки те, що бачимо і чуємо. Якщо ваш герой «згадав про важке дитинство і відчув легкий сум» — це поганий сценарій. Глядач не телепат. А от якщо герой «дивиться на стару облізлу іграшку і впускає сльозу в склянку з віскі» — це вже кіно. Точніше, поки що схоже на фрагмент сценарію.

ЯК ЦЕ ВИГЛЯДАЄ (ПРАВИЛА ГРИ)

У Голлівуді давно вигадали «американку» — стандарт оформлення, який дозволяє продюсеру прикинути бюджет, навіть не читаючи текст повністю. У ньому все розкладено по поличках:

1. Місце дії. Ми завжди пишемо, де ми: всередині (ІНТ.) чи зовні (НАТ.), а також час доби. Наприклад, у «Кримінальному читві» Тарантіно ми б побачили: ІНТ. ЗАКУСОЧНА — РАНОК. Коротко і ясно.
2. Опис дії. Пишемо в теперішньому часі. Ніяких «він пішов би». Тільки «він іде». Уявіть сцену з «Матриці», де Нео ухиляється від куль. Сценарист не пише трактат про фізику, він пише: «Нео вигинається назад. Кулі свистять над його обличчям, залишаючи брижі в повітрі».
3. Персонажі та діалоги. Ім’я героя завжди пишеться великими літерами по центру, а під ним — сама репліка. Якщо герой говорить сам із собою або ми чуємо його думки, додаємо примітку (З.К.) — закадровий голос. Пам’ятаєте монолог Джокера в «Темному лицарі» про шрами? У сценарії це просто ім’я JOKER і текст, від якого мурахи по шкірі.

АНАТОМІЯ ІСТОРІЇ (ТРИ АКТИ І ПЛЯШКА ВАЛІДОЛУ)

Будь-який фільм, чи то бойовик, чи то слізна мелодрама, тримається на трьох китах:

Акт перший: Зав’язка. Ви знайомите нас із героєм і тут же даєте йому копняка під зад. В «Індіані Джонсі» нас не мучать розповідями про його дитинство — він одразу тікає від величезного каменюки. Це називається «спонукальна подія». Життя героя змінилося, вороття немає.

Акт другий: Розвиток. Це найдовша і найболісніша частина. Герой іде до мети, а ви, як злий деміург, закидаєте його проблемами. У «Міцному горішку» Джону Макклейну не просто заважають терористи — у нього ще й взуття немає, а навколо бите скло. Чим гірше герою, тим цікавіше глядачеві.

Акт третій: Розв’язка. Кульмінація і фінал. Лиходій переможений (або ні), герой змінився (або загинув). У «Втечі з Шоушенка» це момент, коли ми розуміємо, як саме Енді пошив усіх у дурні. Глядач видихає і йде пити чай з тортиком, перетравлюючи і побачене, і скуштоване.

ЗОЛОТА ПРОПОРЦІЯ

У кіносвіті діє формула: 1 сторінка сценарію приблизно дорівнює 1 хвилині фільму. Якщо ви написали 120 сторінок — вітаю, у вас двоходинний блокбастер. Якщо 300 — ви або написали новий «Титанік», або вам потрібно терміново викинути половину прикметників.

Звісно, ця формула умовна та не враховує середньоквадратичної похибки... До речі, знаєте, що це таке? А зможете розсказати? Але так, щоб було цікаво? А створити героя? Потім змусити його зіштовхнутися с проблемою?

Йдемо далі.

Пам’ятайте: сценарій — це креслення. Не намагайтеся вразити всіх своїм словниковим запасом. Вразьте нас (продюсерів, глядачів, акторів, редакторів) історією, яку ми захочемо побачити на великому екрані.

До речі. Середньоквадратична похибка підказує нам, наскільки можна довіряти прогнозам. Це мірило хаосу! Ось де вона працює прямо зараз:

Космос: Коли марсохід приземляється на Марс, похибка визначає радіус «зони посадки». Чим вона менша, тим менше шансів, що робот розіб’ється об скелі.

Гаджети: Ваш FaceID працює завдяки цій похибці. Телефон порівнює ваше обличчя з цифровим зліпком: якщо відхилення в межах норми — замок відкривається.

Медицина: На основі похибок лікарі розуміють, чи спрацюють нові ліки, чи це просто випадковість...

То що, розумієте? Вигадати та створити цікаву історію можна будь с чого. Треба трохи таланту та опанування елементарними законами драматургії. Цим і будемо займатись.

З чого почнемо занурення? Пропоную обрати: або розберемо структуру ідеального персонажа, або навчимося писати вибуховий вступ (перші 3-5 сторінок)?

Підкинемо монетку...