Частина двадцять друга: Аїд і Білий Вітер

Білий Вітер разом зі своєю свитою вирушив додому.

Дорога до рідного клану мала бути довгою. Якщо духи будуть прихильні, то дістатися вони зможуть лише десь під середину осені.

Їхні землі лежали далеко на півночі. Зими там були лагідніші, ніж у південному степу. Сніг хоч і вкривав землю, але довго не лежав. Ледве минав другий місяць зими, як сонце починало дедалі вище здійматися над обрієм, і тала вода струмками бігла долинами, сповіщаючи прихід весни.

Коней і кіз така зима майже не лякала.

Зате була інша біда.

Щоосені, разом із холодами, до орочих стійбищ приходили незліченні полчища дрібних сірих гризунів.

Вони прогризали мішки із зерном, псували запаси сушеного м'яса, лазили по юртах, а слідом за собою приносили хвороби.

Саме через них багато дітей не доживали до весни. Навіть ті, кому щастило вижити, нерідко залишалися кволими на все життя.

Орки вважали це волею духів. Ніхто й гадки не мав, що причиною були ті маленькі сірі створіння. До того ж народжуваність у племен була невеликою.

Оркиня могла зачати дитину майже будь-коли протягом пів року, тому ніхто не знав, коли саме духи подарують нове життя. Через це кожне немовля вважалося справжнім даром небес.

Того вечора вони стали табором біля невеликої річки. Як завжди, розпалили священний вогонь. Його берегли ще від тієї зустрічі із Сірим Вороном.

Орки були переконані, що цей вогонь благословили самі духи, а тому не дозволяли йому згаснути. Вуглини перевозили в самоварі, підсипаючи сухого труту й вугілля, щоб полум'я жило день і ніч.

Коли вечеря закінчилася, Білий Вітер мовчки сів біля вогню. Він налив до самовара води, кинув кілька шматочків сушеного мухомора, додав полину й довго помішував відвар дерев'яною паличкою.

Інші шамани не заважали. Кожен знав: настав час розмови з духами.

Коли відвар був готовий, Білий Вітер повільно випив його до останньої краплі. Полум'я перед очима почало тремтіти. Жар у вогнищі ніби розступився і з нього поволі постав високий темний силует.

— Білий Вітре... Чи чуєш ти мене?

Шаман здригнувся. Та швидко опанував себе й мовчки кивнув.

— Добре, — промовив дух. — Тоді візьми тіло духа, яке залишив тобі шаман Сірий Ворон. Через нього ти зможеш відповісти.

Білий Вітер обережно дістав зі шкіряного мішечка невеликий шматочок дивного металу.

Для нього то був не просто сплав олова зі свинцем, а то було тіло духа. Шаман поклав його на долоню й пошепки запитав:

— Чи справді ти мене чуєш, великий духу Темного Каменю?

— Чую.

Та запам'ятай: ця розмова буде лише один раз. Тому слухай уважно й не забудь жодного слова...

Настають великі зміни. У ваш світ прийшов той, кого ви знаєте як Сірого Ворона. Для вас він стане Оракулом — учителем, що відкриє шлях до знань, яких ваш народ ще не відав.

Шануй його.

Якщо він попросить допомоги — не відмовляй. Якщо накаже щось зробити — виконуй. Не все, що він творитиме, буде зрозумілим для вас, але згодом ви збагнете його задум. Через нього ви навчитеся жити інакше.

Ми, духи, більше не говоритимемо з вами так часто, як раніше. Відтепер наш голос лунатиме через нього. Слухайтеся його так само, як слухалися б нас.

Тепер слухай далі.

Найбільшим ворогом цієї зими стане не холод, але ворог прийде разом із ним.

Маленькі сірі звірята проникнуть у ваші оселі, псуватимуть запаси й принесуть із собою тяжкі хвороби. Багато дітей і старих можуть не пережити цієї зими, якщо нічого не змінити.

Коли повернетеся до свого клану, не гай часу. Обкопайте юрти та загони ровами. Викопайте глибокі ями, накрийте їх плетеним гіллям, присипте травою й покладіть усередину зерно, сушене м'ясо та іншу поживу.

Коли пожирачі потраплять у пастки, спаліть їх разом із сухим хмизом.

Якщо не дасте їм оселитися серед вас протягом першої фази малого супутника, то врятуєте свій народ від великої біди.

Та цього замало. На півдні, серед гарячих земель, живе невеликий нічний мисливець. Він тихий, спритний і безжальний до цих сірих пожирачів. Приручіть його. Оселиться він біля ваших осель і стане охоронцем ваших запасів. Він винищуватиме не лише гризунів, а й змій та інших небезпечних створінь.

Запам'ятай і це.

Коли передаси мої слова Орлиному Оку, обери сімох шаманів — по одному від кожного роду.

Нехай кожен вирушить до іншого клану й донесе мою волю, а ти ж сам підеш до гномів. Віднесеш їм дари нового шамана й запросиш на весняну зустріч біля степових валунів.

Передай також, щоб вони привели із собою ельфів, вже настав час, коли три народи повинні вперше сісти біля одного вогню.

Не зневажте цієї волі. Бо вона походить не від людей і не від шаманів, а від самих духів.

Полум'я здригнулося.

Темний силует почав поволі розчинятися серед жару.