Частина дев'ята: Повсяденні справи

Ще до початку сезону збору ягід залишалося два тижні, і я вирішив не гаяти часу.

Мій графік чітко розділився на три напрямки: риболовля з виготовленням тараньки, будівництво піролізної печі та обпалювання каміння для печі, де я планував випікати цеглу й кераміку.

Проте з випалюванням каміння виникла проблема: у землянці просто не вистачало місця. Я планував зберігати там вугілля, а під каміння та інші ресурси просто не було куди що складати.

Тоді я зрозумів: мені випадало звести ще одну землянку-навіс — таке собі господарське сховище, де я зможу збирати запаси глини, дров, каміння та руди.

Все поступово ставало на свої місця, і сама робота підказувала, який етап зараз найважливіший.

Я з головою кинувся у будівництво піролізної печі. Вирішив зробити її у формі бочки, вкопаної в яму: вогонь мав рівномірно нагрівати її як знизу, так і з боків.

Благо, глини, сухої трави та дрібного каміння навколо було вдосталь, тож конструкцію я зібрав досить швидко.

Від початку підготовки до завершення будівництва минуло вісім днів. На дев’ятий день я почав обпалювання.

Результат мене тішив, нічого не тріснуло — я старався діяти поступово, повільно й рівномірно. Весь процес випалювання зайняв ще три дні, і тепер я міг впевнено заявити: піролізна піч готова.

Вона була досить місткою — туди вільно входило кубічних два чи два з половиною метри дуба або граба.

Але дрова — то на потім. Попереду була риболовля, сезон ягід та будівництво нового навісу для матеріалів, які неминуче знадобляться в майбутньому.

Закінчивши з піччю, я інтенсивно зайнявся рибальством.

Вирішив присвятити цілий день видобутку риби та її засолюванню.

Ще вдосвіта я подався до річки. Знав, що в обід риба піде в хащі, тому працювати треба було з самого ранку, і я не помилився.

Буквально за три години наловив стільки, що роботи вистачило до самого вечора: мити, чистити, солити й розвішувати для сушіння. В принципі, таких чотирьох-п’яти днів риболовлі на рік цілком вистачить, щоб пережити зиму аж до весняних паводків.

Мій ворон сьогодні теж відвів душу рибою. Він наївся так, що бідолаха не міг ні каркати, ні літати — просто сів на теплу піч і солодко заснув.

Я закінчив справу з рибою вже пізно ввечері, під світлом зірок та двох супутників — один сяяв у повній фазі, а інший був видимий лише на третину, відкидаючи на ліс м’які сріблясті тіні.

Наступного дня я вирішив просто відпочити — за весь час у цьому новому світі я ще жодного дня не давав собі перепочинку. Добре що, солонина була, і хоча ще була весна з її прохолодними ночами, у землянці стало затишно: я протопив піч, зварив суп і нарешті мав спокій.

Весь день я лише виходив по дрова, їв і спав. Мій ворон теж не покидав землянку, весь час тулився поруч, ніжився, вимагаючи ласки та смаколиків — то риби, то м’яса. Ми провели цей день у цілковитому затишку.

На ранок, сповнений сил, я щедро намазався маззю на основі жиру та полину, щоб захиститися від комарів, зібрав речі й подався до лісу на розвідку — перевірити стан чорниці.

Блукав довго і зрозумів: ягоди лише починають дозрівати. На сонячних галявинах знайшов трохи, але масово збирати можна буде ще днів за п’ять-шість. Проте того, що зібрав, вистачило на компот.

Повернувшись в обід, вирішив перевірити коноплю. Частину залишив на насіння, а іншу вирішив використати вже зараз: виготовлення канатів та шнурів стало для мене критично важливим. Конопля підросла добре — деякі стебла були навіть вищі за мене.

Це були «самці», тому я їх майже всі повиривав. Потрібно було зробити чесало, і я вирішив змайструвати його з гілок акації — вибрав міцні, колючі та рівні. Робота виявилася виснажливою, довелося добряче попрацювати ножем, щоб надати гілкам потрібної форми, але я впорався. До вечора конопля вже розмокала, а чесала були готові.

Ще потрібне було веретено. Я згадав про заготовки коліс, які виварював у деревині ще на етапі створення коша, — вони ідеально підійшли для цієї мети.

Зранку наступного дня я нарешті перестав добувати вогонь тертям. Тепер у мене постійно тліло вугілля у трьох виритих ямках: одна пустувала, а дві інші постійно працювали в режимі піролізу. Дрібного вугілля назбиралося чимало — для горна воно не підійшло б, але для випалювання цегли та кераміки — саме те.

Приготувавши рибний суп і компот, нагодував друга, а потім півдня витратив на виготовлення веретена. Коли інструмент був готовий, я приступив до розбивання коноплі на волокна. Робота знову затягнулася до пізнього вечора: розбивання, сушіння, чесання — заготовку для ниток отримав лише вночі.

Наступний ранок почався з того, що мій пернатий товариш, якому стало нудно, розбудив мене.

Дякую йому за це, адже попереду було багато праці. Я вирішив поки не плести великі канати, бо критично потрібні були нитки та шнурки: одяг місцями порвався і потребував ремонту. Знайшов риб’ячі кістки, схожі на щучі — вони мали ідеальні отвори, тому стали чудовими голками. До вечора я вже мав необхідні нитки та шнурки.

Дивлячись на результат, подумав, що в майбутньому мені знадобиться і ткацький верстат, та багато іншого. Здається, коли в тебе немає нічого, все стає критично необхідним.