Таємниця зачарованого лісу

Цього разу Баба Яга втекла. Змахуючи своєю старою мітлою, вона здійнялася високо над верхівками дерев і сердито прокричала до хлопчини:

— Я ще повернуся! Скоро сонце сховається за обрій, і тоді твої фокуси тобі не допоможуть! Твої єдині помічники стануть безсилими перед царством пітьми. Ось тоді я заволодію тобою!

Після цих слів відьма голосно засміялася своїм моторошним сміхом, закружляла в повітрі й зникла серед темних хмар. Та Юрчик не злякався. Він міцно стиснув чарівний камінчик і подивився на небо, де ще яскраво сяяло сонце. Хлопчик знав: поки поруч друзі та добро живе в його серці, жодна темрява не зможе перемогти.

Пройшовши далі лісовою стежиною, Юрчик замислився над тим, що робити з чарівним камінчиком і як перемогти темряву. Так заглибився у свої думки, що й не помітив, як навколо зашумів темний ліс.

Високі дерева захитали своїми кронами, а листочки тихенько зашелестіли, ніби перемовлялися між собою. Прислухавшись, хлопчина почув ледь вловимий шепіт природи.

— Це він... той самий хлопчик...

— Перший, кому вдалося...

— Можливо, настав час відкрити йому таємницю...

Юрчик завмер від здивування. Про яку таємницю говорили дерева? І чому саме він мав її дізнатися?

Ліс ніби затамував подих, зберігаючи свою давню загадку ще лише на одну мить... Пройшовши ще декілька кроків, Юрчик раптом відчув, як камінчик у його долоні затремтів.

— Т-ти це чуєш? — тихо запитав камінчик.

— Що саме? — здивувався Юрчик. — Я нічого не чую.

— Саме про це я й говорю... Тишу.

Хлопчик прислухався.

І справді, навколо панувала якась дивна, неприродна тиша. Ліс мовчав. Не шелестіло листя на деревах. Не співали птахи. Навіть струмочки, які ще недавно весело дзюрчали між камінцями, тепер ніби завмерли.

Юрчику стало трохи моторошно. Здавалося, ніби весь ліс затамував подих і чекав на щось невідоме.

Саме в цю мить удалині почувся моторошний свист, гуркіт і стукіт. Ліс завмер, а дерева тривожно зашелестіли своїм листям.

І раптом з'явилася Баба Яга.

Вона закрутила своєю мітлою, завертіла нею над головою, і навколо Юрчика здійнявся потужний вихор. Вітер підхопив хлопчика й підняв високо над землею. Юрчик міцно заплющив очі та щосили стиснув у долоні чарівний камінчик.

У ту мить він зрозумів: тепер саме від нього залежить доля його друзів. Страх намагався пробратися до його серця, але хлопчик не дозволив йому перемогти.

Тим часом Баба Яга вже відчинила перекошені двері свого похмурого будинку. З пронизливим свистом вихор заніс Юрчика всередину й кинув просто до великої дерев'яної бочки, у якій відьма тримала своїх полонених.

Кришка грюкнула, і навколо запанувала темрява... але хлопчик усе ще міцно стискав у руці чарівний камінчик, який ледь помітно світився зеленим світлом...

Камінчик пошепки заговорив до хлопчика:

— Із цієї діжки ще жоден хлопчина не тікав, — промовив він і на мить затих, прислухаючись до звуків зовні. — Але ти будеш першим. Тому що ти не простий хлопчик. У тобі живе чарівна сила, про яку ти ще навіть не здогадуєшся...

Юрчик мовчки вдивлявся в темряву. Він розумів, що десь далеко мама не знаходить собі місця від хвилювання. Та хлопчик пам'ятав свою обіцянку. Він пообіцяв повернутися героєм і неодмінно стримає своє слово.

Мужнє слово.

Навіть якщо попереду на нього чекають найстрашніші випробування.