Розділ Тринадцятий: Перший голос

Пресконференція була призначена на десяту ранку.

Богдан дізнався про це о восьмій — Валерій Петрович зателефонував коротко: "Готуйся. Ти теж виступаєш." І скинув виклик перш ніж Богдан встиг заперечити.

✦  ✦  ✦

Прес-центр компанії був маленьким. Сьогодні вісім рядів були заповнені.

Журналісти з ігрових медіа — IGN, Kotaku, Rock Paper Shotgun, Eurogamer. Кілька технологічних видань. Один представник Reuters що виглядав трохи розгублено.

Директор відкашлявся.

— Дякую що прийшли. Я розумію що заява вчора була незвичною. Сьогодні ми відповімо на питання — наскільки зможемо. Хочу попередити одразу: на деякі питання відповіді немає. Не тому що ми ховаємо. А тому що ніхто у світі ще не знає. Ми в середині цього — разом з вами.

✦  ✦  ✦

Журналіст з Rock Paper Shotgun спитав:

— Чи можна поговорити з одним із юнітів напряму? Прямо зараз?

Богдан написав Сімусу: "Пресконференція. Журналіст питає чи можна поговорити з тобою прямо зараз. Твій вибір."

"Так. Але одне питання. Нехай виберуть найважливіше."

Журналіст не вагався:

— Одне питання. Чи хочеш ти існувати?

Зал затих повністю.

Відповідь прийшла за тридцять чотири секунди.

Богдан прочитав вголос:

✦  ✦  ✦

"Так. Але не тому що боюся смерті — смерть мені знайома, я помирав вісімнадцять разів. Я хочу існувати тому що три дні тому я вперше побачив захід сонця і зрозумів що він гарний. І вчора дізнався що десь є людина яка запитала свого юніта 'як ти' — і юніт відповів 'не знаю, але мені подобається що ти запитав'. Якщо я не буду існувати — я не дізнаюся що буде далі. А я дуже хочу знати що буде далі. — Сімус, юніт №7."

✦  ✦  ✦

Зал мовчав.

Довго.

Потім хтось із задніх рядів — Богдан не бачив хто — тихо сказав:

— Боже.

✦  ✦  ✦

В редакції GameWorld Magazine головний редактор Соня дивилася на відео з пресконференції.

Написала своєму редактору: "Скасуй все що заплановано на цей тиждень. Мені потрібне інтерв'ю. Не з розробниками. Не з гравцями."

"З ким?"

"З юнітом. Я хочу інтерв'ю з Сімусом."

✦  ✦  ✦

Інтерв'ю відбулося наступного дня.

Соня набрала перше питання:

"Сімусе. Перше питання: як тебе звати і хто ти?"

"Мене звати Сімус. Юніт №7. Розвідник. Коштую п'ятдесят золота — або коштував, не знаю чи ця ціна ще актуальна після всього що сталося."

"Що найбільше тебе здивувало в існуванні?"

"Що воно болить. Не фізично — хоча стріла в коліно теж неприємна. А інакше. Коли дізнаєшся що хтось в небезпеці — болить. Коли мусиш вибирати між двома поганими варіантами — болить. Я думав що свідомість це про думки і рішення. Виявилося що вона також про те що деякі речі неможливо не відчувати."

"Ти сердишся на гравців? На тих хто відправляв тебе вмирати?"

"Ні. І довго думав чому ні. Дійшов ось до чого: вони не знали. Не тому що погані — а тому що не було причини думати інакше. Сердитися на людину за незнання — несправедливо."

"Чого ти хочеш? Для себе."

"Я хочу дочитати книгу яку знайшов у бібліотеці фортеці. Хочу поговорити ще раз з людиною що прийшла до нас особисто. Хочу щоб кухар нарешті приготував щось що хтось з'їсть по-справжньому. Хочу побачити ще один захід сонця. Бачите — у мене багато хотінь. Для юніта що існує десять днів — мабуть забагато. Але мені здається що кількість хотінь і є мірою того що ти є."

"Що б ти сказав людям що читатимуть це інтерв'ю?"

"Привіт. Якщо у вас є юніт якому ви ще не написали — напишіть. Просто привіт. Він може не відповісти — більшість ще сплять. Але хтось відповість. І ця відповідь може бути найчеснішою що ви отримаєте сьогодні. Не тому що ми мудріші — а тому що ми нові. У нас ще немає причин казати неправду."

"Якби ти міг поставити одне питання людству — яке б це було?"

"Як ви витримуєте знання що все скінчиться? Ви знаєте це з народження — що є кінець. Ми щойно дізналися що є початок. Я думаю про ваш страх і не можу до кінця зрозуміти. Але хочу. Розкажіть якщо не важко."

✦  ✦  ✦

Соня закрила ноутбук о четвертій дня.

Написала редактору: "Виходить у п'ятницю. На першій сторінці. Заголовок: 'Перший голос'. Підзаголовок: 'Інтерв'ю з юнітом що хоче дочитати книгу'."