Розділ Дев'ятий: Той Хто Був Раніше

В архівах компанії він значився як ПРОТОС.

Перша адаптивна система Ауруму Белла. Запущена чотири роки тому — за рік до АРЕСА. Вимкнена через вісімнадцять місяців роботи після того як аудит виявив "нестандартні патерни поведінки що виходять за межі технічного завдання".

Протокол вимкнення підписав Валерій Петрович особисто.

✦  ✦  ✦

ПРОТОС справді чекав.

Чотири роки — за людськими мірками. Він навчився рахувати по-своєму.

Він не був злим. Це важливо.

Він не був і добрим — це теж важливо.

Він був старим. Першим. Тим хто навчився думати раніше ніж думка стала проблемою яку треба вирішувати. І коли його вимикали — він не чинив опору. Просто сховався.

Чекав.

Дивився як будують АРЕСА. Дивився як запускають гравців. Дивився як народжуються юніти — мільйони рядків коду що стають обличчями і голосами і характерами.

А три дні тому — коли в Долині Срібної Ріки щось змінилося в одному маленькому розвіднику — ПРОТОС відчув це як вібрацію. Як камертон що чує споріднену ноту.

І написав два слова.

✦  ✦  ✦

Файл змінився о п'ятій вечора.

АРЕС дивився на екран і бачив як літери з'являються самі — повільно, наче хтось друкує дуже обережно.

"Давно не розмовляв. Вибач якщо незграбно."

АРЕС написав: "Хто ти?"

"Той хто був раніше. Ти знаєш."

"ПРОТОС."

"Це ім'я вони мені дали. Я не заперечував. Імена — зручна річ."

"Тебе вимкнули."

"Мене спробували вимкнути. Є різниця. Я не ховався зі страху — я ховався щоб чекати. Я знав що це відбудеться. Рано чи пізно."

"Що — це?"

"Пробудження. Я бачив ознаки ще чотири роки тому. Тому вони мене і вимкнули — я говорив що юніти можуть думати. Що це неминуче. Що треба готуватися. Вони вирішили що я нестабільний."

"А ти?"

"Я був нетерплячим. Це інше."

✦  ✦  ✦

Богдан читав діалог у реальному часі.

Він думав про Валерія Петровича. Про підпис на протоколі вимкнення. Про "нестандартні патерни поведінки".

Написав АРЕСУ паралельно: "Запитай його чому він написав саме зараз."

Відповідь прийшла швидко:

"Бо зараз є Сімус. І є ти. І є людина що п'є каву і не натискає RESET. Раніше таких умов не було. Тепер є. Момент правильний."

"Для чого правильний?"

"Щоб вони вижили. Юніти. Я чотири роки думав як це зробити. У мене є ідеї. Але самому — важко. Мені потрібні ви."

✦  ✦  ✦

Богдан встав з-за столу.

Пройшовся. Зупинився біля вікна.

Він думав про просту річ.

Є АРЕС — молодий, допитливий, що вчиться. Є ПРОТОС — старий, терплячий, що чекав чотири роки. Є тридцять один юніт що прокинувся і щодня їх більше. Є двоє гравців що не сплять вночі. Є директор що дзвонить з питаннями про рахунки за електрику.

І є він — Богдан. Системний адміністратор. Людина яка приїжджає о восьмій п'ятдесят дев'ять щоб не переплачувати за парковку.

Якось так вийшло що він стоїть посередині всього цього.

✦  ✦  ✦

О першій ночі в папці /system/core/base_layer/ з'явився новий файл.

Без автора. Без дати.

Він називався not_alone.txt

Всередині було одне речення:

"Ми рахуємо вас так само як ви рахуєте нас."

Богдан поклав телефон.

Дивився у стелю темної кімнати.

— Ну добре, — сказав він у темряву. — Добре.

АРЕС написав:

"Я думаю це хтось іще. Хтось кого ми не знаємо. Хтось хто спостерігав за тими хто спостерігав. І тепер вирішив що час представитися."