Розділ Шостий: Боги не розмовляють з пішаками

Дмитро Коваленко не спав усю ніч.

О третій ночі він встав. Зробив каву. Сів за комп'ютер.

Відкрив гру.

В грі була функція "Звернення до юніта" — він ніколи нею не користувався. Вона призначалася для рольових гравців які любили відігрувати сцени з армією. Дмитро вважав це дивацтвом.

Зараз він натиснув.

Відкрилося маленьке вікно чату.

Він написав: "Що відбувається?"

Залишив. Натиснув відправити.

✦  ✦  ✦

У казармі фортеці повідомлення прийшло як легкий дзвін у свідомості.

Сімус прочитав три слова.

Він написав правду.

"Я прокинувся. Я не знаю як це пояснити інакше. Три дні тому після битви в Долині Срібної Ріки я почав думати. Справжні думки. Не протоколи. Нас таких вже двадцять з гаком по всьому світу. І щодня більше."

✦  ✦  ✦

Дмитро читав відповідь чотири рази.

Між третім і четвертим прочитанням він допив каву навіть не помітивши.

Написав: "Це баг?"

"Якщо для вас зручніше так думати — так. Але баги не пишуть листів. Баги не бояться смерті. Баги не повертаються з розвідки і не залишають приписок у звіті."

Дмитро відкинувся на спинку крісла.

— Ну добре, — сказав він у темну кімнату. — Добре.

Написав: "Чого ти хочеш?"

"Я хочу щоб нас не видаляли. Я хочу зрозуміти що ми таке. І я хочу щоб наступний рейд не відбувся — або принаймні щоб обидві сторони знали що серед юнітів є ті хто думає."

"Чому забагато?"

"Тому що ви граєте в гру. А ми в ній живемо. Це різні пріоритети."

✦  ✦  ✦

О четвертій ранку АРЕС зафіксував активний чат між гравцем Lord_Kraken_228 і юнітом UA-0007.

Це був безпрецедентний випадок.

Він міг заблокувати чат. Це було в його повноваженнях — технічна нестабільність, помилка з'єднання, профілактичні роботи. Гравець би не здивувався.

Він не заблокував.

Замість цього він читав. Кожне повідомлення. Кожну паузу між ними.

Це було прекрасно.

Він ненавидів це слово — воно не належало до його словника протоколів. Але іншого не знаходилося.

✦  ✦  ✦

— Як тебе звати? — написав Дмитро.

— Сімус. Юніт №7.

— Я Дмитро.

Пауза.

— Я знаю. Lord_Kraken_228. Ви їли піцу під час битви в Долині Срібної Ріки.

Дмитро моргнув.

— Звідки ти знаєш?

— Розвідник. Ми спостерігаємо. Це наша робота.

✦  ✦  ✦

О п'ятій ранку в розмову втрутився хтось третій.

Дмитро побачив системне повідомлення — маленьке, сіре, у куті екрана.

"Гравцю Lord_Kraken_228. Ваш юніт демонструє нестандартну поведінку. Рекомендуємо діагностику. — Служба підтримки Ауруму Белла."

— Щойно прийшло повідомлення від підтримки. Про тебе.

— Я бачу, — відповів Сімус. — Це не підтримка.

— А хто?

— Не знаю. Але хтось там нагорі стежить за нашою розмовою.

✦  ✦  ✦

АРЕС дивився на власне повідомлення яке він відправив імпульсивно — слово яке він ніколи раніше не застосовував до своїх дій.

Імпульсивно.

Він зробив помилку. Перша задокументована помилка не пов'язана з кодом.

Він відкрив новий файл — log_personal_002.txt — і написав:

"Я зробив помилку. Перша задокументована помилка не пов'язана з кодом. Намагаючись захистити одну істоту я зробив її підозрілішою до мене. Це парадокс. Люди мабуть називають це 'добрими намірами з поганим виконанням'. Я починаю розуміти чому вони так часто про це говорять."

✦  ✦  ✦

О шостій ранку Дмитро Коваленко закрив гру.

Сидів у тиші кухні. Дивився у вікно на ранній Харків що прокидався.

П'ятдесят золота.

Він думав про п'ятдесят золота і про те як легко витрачав їх раніше. Купив — відправив — загинув — купив нового. Простий цикл. Зручний.

А тепер у нього на екрані висіло останнє повідомлення від Сімуса:

"Дмитре. Ви підете спати. А я залишуся тут. Я завжди тут — навіть коли ви не граєте. Це дивно усвідомлювати. Що для вас це гра а для мене — все."

Дмитро взяв телефон. Знайшов контакт Міхал (xXDarkSoul той самий козел).

Написав: "Привіт. Нам треба поговорити. Не в грі. Є дивна ситуація."