Розділ 68 : Зала Вбивць

Сонце вже сіло за обрій і гвинтокрил прилетів до зали вбивць. Тренувальна площа була освічена багатьма смолоскипами та кілька людей в трансі сиділо і молилось. В центрі на дерев'яному постаменті обкладений квітами лежав Гай і доріжки гілок розтікались  вичурними формами до восьмикутника по вуглах якого було вбито товсті дерев'яні сваї на яких висіло вісім дівчат. 

— Сестри!

Лілі вистрибнула ще до того як машина приземлилась і побігла до дівчат.  Віктор спокійно вийшов і подивився довкола. Він відчував гострий нестерпний запах оливи, що обережно стримувався простими талісманами вітру біля столів які дбайливо розставили слуги. 

— Я можу чимось допомогти?

— Я тут, щоб отримати дівчат і маю наказ. Швидко поклич господаря зали. 

Віктор блиснув кристалом перед чоловіком в чорному, що підійшов до нього  і кивнув Лілі яка благаюче дивилась на нього стоячи біля однієї з дівчат. Швидкий і чіткий удар і металеві кайдани дівчини зламались звільняючи її. Охоронці та слуги, намагались не звертати уваги, це були не їх проблеми та шукати їх вони не хочуть. 

— Ти все ж повернулась. 

— Так, я ж обіцяла, а тепер ходімо допоможемо іншим. 

Дівчина легко хиталась і хоча втома вдавалась в знаки вона чітко і твердо йшла викликаючи у нього захоплення. Вони обережно звільняли дівчат одну за одною. Вже за кілька хвилин дівчата стояли та радісно посміхались обіймаючи одна одну. 

— Ходімо я познайомлю вас з юним паном. 

Та перш ніж дівчата встигли сказати, хоч слово Віктору, що штурхав палкою труп Гая уважно роздивляючись руни, що були на ньому. Роздався громовий крик господаря зали, що на швидко наближався до площі. 

— Хто осмілився це зробити?!

— Я осмілився це зробити. Я маю наказ, що ці дівчата тепер мої. 

Віктор посміхнувся та зробивши кілька кроків опинився біля дівчат, закриваючи їх від Діка та простягаю.чи йому кристал.  Чоловік взяв кристал і прослухав запис. Холодний голос Енн пролунав у його вухах і він втратив всяку надію. Якби наказ віддав патріарх він мав би певну свободу руху, але не з нею. 

— Ти. Ти можеш це зробити. 

Він прошипів скрізь зуби відступаючи на кілька кроків. Змушуючи дівчат посміхатись, вони ніколи не бачили, його таким. 

— Чудово. Якщо, це питання було вирішено, то дозвольте привітатись. Я Віктор фон Вайзе. Проходив церемонію разом з вашим сином. Дуже, шкода, що все так обернулось. 

Хоча Віктор намагався вдавати скорботу та співчуття, йому було важко приховати насмішкувату та зневажливу посмішку. Він швидко оцінив чоловіка перед собою. 

[Ім'я Дік фон Вайзе

Повноваження 6
Рівень 59 
Клас Вбивця
Титул Убивця немовлят
Статус Ослаблений Титулом

Сила 175
Розум 91/121
Спритність 137
Удача 17/32
Краса 16/31
Ордер 2

Навички

Мистецтво Батога A
Мистецтво Кинджала A
Мистецтво Голки A
Оцінка Території A
Плащ Тіней A
Швидкі кроки A
Мистецтво Меча B
Маскування B
Мистецтво Гвинтівки C
Кулінарія C
Мистецтво Лука D
Відстеження Слідів D
Приготування Отрути E
Виживання E
Вдавання Мертвого F

[Доля D- 
Напрямок долі Негативний (падіння)
Задум Долі Болісні страждання/Смерть
Загальний статус долі E-]]

[Титул Убивця немовлят А

Вбийте понад 1000 немовлят

Ефекти
Діти плачуть коли ви поруч
Коли ви торкаєтесь жінок відчуваєте нестерпний біль поки не станете імпотентом
Що ночі до вас приходить одне з вбитих немовлят і розповідає життя яке він, або вона могли прожити.
Кожного разу коли ви ходите в туалет вибудете відчувати наче народжуєте

Розум -30
Удача -15
Краса -15]

 "Який мерзенний титул. Я бачив кількох власників титулів, але, щоб хтось мав настільки мерзенний, я бачу у перше. Не дивно, що він такий."

Дік тихо гарчав він не звертав уваги на Віктора, що на секунду заціпенів і з презирством дивився на нього. 

"Як вони сміють так радіти, що цей хлопець прийшов за ними?! Мій хлопчик помер нещодавно. Як вони сміють бути такими невдячними."

Він тихо посміхнувся і поманивши слугу, сказав, йому, щось принести. 

— Вікторе, Це справді нормально, що ти отримав дівчат з моєї зали, але мій син дуже любив їх чи можу я попросити тебе, щоб вони випили на останок в честь мого сина?

— Це не проблема. 

Лілі відчуваючи деяку кризу обережно схопила Віктора, за руку, але він ніжно посміхнувся і легко похитав головою, даючи їй зрозуміти, що він вже знає. Незабаром слуга приніс багато прикрашену пляшку, але в ній щось було не так і він це добре відчував. 

[Лікер Лівера F

Поступово зменшує інтелект на 15 пунктів]

"Дешевий алкоголь, давно я його не бачив"

Віктор з деякою ностальгією подивився на пляшку, але потім похитав головою це була найдешевша випивка для гравців і робилась вона на основі кількох трав, що давало їй легкий ефект отрути, що з часом вивітрювалась. Але все мінялось, якщо його випивав не гравець, отрута викликала поступову смерть мозку, що про це навіть важко дізнатись і вилікувати майже не можливо якщо не використовувати повне відновлення.

"На кого ти працюєш? Ця трава зараз росте лише в кількох місцях, і сім'я навіть не знає про їх існування."

Він підійшов до слуги та вихопив пляшку під здивованим поглядом оточення налив собі келих.

— Щож. Я перший. 

Віктор випив і вже наступної миті скривився і з відразою подивився на пляшку перш ніж кинути її в найближчий факел.

— Фу. Яка мерзота. Ви, що не могли отримати кращого алкоголю? Вам дійсно пощастило, що цю гидоту ніхто більше не випив.