Розділ 64 : Пізня вечеря

Віктор сидів у машині та посміхався, він вже почув від швейцара, слова співчуття, що Лінда була вимушена поїхати, через напад невідомого зловмисника. 

"Вона зараз повинна бути у ярості."

Він обережно погладжував талію Маргарет коли відкинувся на спинку. Він отримав звістку від Кая, що вже деякий час моніторив контакти Лінди. 

"Я хотів би, що б вона ще трохи побігала наробила більше галасу, але кращого шансу може і не бути."

Віктор добре, знав, що намагатись вивудити з неї інформацію марна справа. Лінда не знала про ключовий фрагмент плану, в якому грала головну скрипку. 

"Тепер треба дочекатись реакції бабусі та інших."

Він не хотів знову втрапити в халепу зі шлюбом, але не міг самостійно рухатись. Партія яку він хоче розіграти потребує ще багато карт. Він намагався згадати де і коли він чув, читав про різноманітні артефакти, але поспіхом видихнув.

"Найближчим часом нічого цікавого не з'явиться. Залишається тільки чекати."

Віктор поклав голову на коліна Маргарет яка втомлено дивилась у вікно. Дівчина здивувалась, але швидко посміхнулась і обережно розчісувала його волосся. 

— Втомилась?

— Так. Я ніколи не була на подібних заходах. 

Вона криво посміхнулась і дещо здригалась згадуючи минуле. Він обережно обійняв та погладив її. 

— Не турбуйся скоро звикнеш, я хотів би, щоб ти була моєю пасією на публіці. 

— Тільки на публіці?

Вона посміхнулась та подивилась на його тіло і прикусила губу. Віктор зітхнув та похитав головою перш ніж подивитись на Лео, що краєм ока уважно слідкував за ними. 

— Ти пам'ятаєш, що я сказав тобі цього ранку, чи вже забув?

— Як я міг таке забути, пане!

Лео максимально сконцентрувався коли почув його голос скрізь трохи припущений бар'єр. Маргарет не була достатньо безсоромною, щоб продовжувати й граючись з його волоссям подивилась у вікно. Машина пронеслась нічною вулицею та виїхала на дорогу до маєтку.

Ворота маєтку більш менш привели до ладу, а сміття вже прибрали. Машина підійнялась прямо до будинку і Віктор трохи розім'яв тіло. 

— Лео завтра з ранку, ти будеш тут. Мені потрібно поїхати до аеропорту. 

— Зрозумів, пане. Але чи сталося, щось?

— Так, дещо сталось, але знати тобі це не обов'язково і я подзвоню тобі, щоб ти мене забрав коли я повернусь. 

Лео проковтнув язика та мовчки кивнув головою. Він зупинив машину біля входу та поспішив відкрити двері. Маргарет подивилась на будинок і не знала, що робити. 

"Це мій новий дім, чи.."

Її думки перервав Віктор який вийшов з машини та вдарив її по дупці. 

— Це тепер твій новий дім. Завтра з Алексом поїдеш, забереш свої речі та віддаси гроші тітці. 

Вона кивнула й потерла дупцю. Коли Лео на машині вдарив по газах, щоб як можна швидче доїхати до дому чи найближчого готелю, вона обхопила руку Віктора, що перевіряв повідомлення та наблизилась до його вуха. 

— Ти хочеш трохи розважитись сьогодні ввечері?

— Ні. Завтра в мене багато роботи. 

Маргарет дещо прикусила губу від досади, вона хотіла перевірити цього хлопця вже деякий час, зрештою минуле залишилось тяжким шрамом на її душі.. Хоча безперечно поруч з ним вона відчувала дивне відчуття зв'язку та близкості. 

— Можливо я... 

Раптом двері відчинились і повз Гільду пролетіла Лілі перебиваючи дівчину та обіймаючи Віктора. Вона уважно внюхувалась в його одяг поки він розчісував її волосся. 

"Це Маргарет, це хтось новенький. Ти знову знайшов когось?"

Вона хотіла його пощипати, але швидко зупинилась. 

— Ти запізнився, пане. 

— Знаю, знаю. Було багато людей, які хотіли ближче зі мною познайомитись. Ходімо в середину, там все більш детально обговоримо. 

Біля Гільди вже з'явились близнюки, що шанобливо чекали на нього. 

— Вам подати вечерю, пане?

— Щось легке, я добре поїв на вечірці, а ви з дівчатами вечеряли?

— Ні, вони хотіли дочекатись тебе. 

У Віктора з'явилась крива посмішка. І він краєм ока подивився на дівчат, що виглядали його з-за рогу.

— Тоді поїмо всі разом, я якраз хотів обсудити кілька питань. І ще дещо, знайди кімнату для Маргарет. 

— Це я вже зробила, пане. Всі покупки міс Маргарет вже очікують там на неї. 

— Чудово. Я радий, що ти в мене є. 

— Це всього лиш мій обов'язок. 

Вона посміхнулась його та жестом вказавши Міні, що робити разом з Маною пішла на кухню. Віктор тримаючи Лілі на руках плюхнувся на диван.

— Завтра ми з тобою поїдемо на острів. 

— Щось сталось, пане?

— Так. Арію затримали і я хочу її врятувати, поки нічого не сталось. 

Лілі розгублено нахилила голову і Віктор зробив їй стиснений переказ сьогоднішнього дня. 

— Міс Арія не твоя сестра, але чи є в вас спосіб врятувати її?

— Так, тому я і лечу. І Лілі ти можеш говорити зі мною нормально. Зрештою, ти особлива для мене. 

Вона почервоніла, а він подивився у сторону входу. 

— Можеш вже вийти. Бо саме завдяки тобі я отримав цей шанс.

Маргарет вибачливо вийшла з-за колони та швидко пригнула на його бік. 

— Ти збираєшся залишити мене саму?

— Ти не будеш сама в тебе тут тепер нова сім'я і це буде чудовий шанс краще роззнайомитись. 

— Маргарет, Віктор не проти тебе взяти, але це дуже небезпечно ти не знаєш як себе поводити. А старійшини пильно слідкують за усім на острові та ти можеш випадково привернути їх увагу, що може опосередковано завдати йому шкоди... 

— А годі, годі. Я зрозуміла, Зрозуміла. 

Дівчина зітхнула та обперлась на плече Віктора, під уважним поглядом Лілі, яка лише зітхнула. 

— Не сумуй, колись я і тебе візьму., але тобі потрібно буде стати достатньо сильною. 

— Дякую!

Вона обійняла його, а він вивільнивши руку погладив її волосся. 

— До речі Маргарет ти вже деякий час поводишся неформально.