Розділ 62 : Вечірка

Сонце заходило за горизонт, але місто не зникало у темряві, вогні з новою силою розгорялись на головній вулиці. Сотні очей було зібрано довкола і всі вони з благоговіння дивились на машини. Маргарет відвернулась, її очі почали боліти від численних спалахів, вона подивилась на Віктора, що лежав у неї на колінах та спокійно дрімав. ЇЇ рука мимоволі потяглась розчесати його довге волосся від чого він одразу прокинувся, а вона почервоніла. 

— Ти так зімнеш свій костюм. 

— Ха, та кому яка різниця. Я не їду туди, щоб їх вразити, вони та так знають хто я і заради мого благословіння будуть готові обсипати мене компліментами навіть якщо я прийду голий. 

Він замовк та уважно подивився на неї. 

— Що сталось? Ніколи не бачив такої красуні.

— Хм, я знав багато красунь світового рівня. Деякі подобались, деякі лякали, але навіть на їх фоні ти доволі особлива. Як ти думаєш скільки ти вартуєш?

— Про що ти? Зачекай, Ейб просив в тебе грошей. 

Вона нахмурилась та подивилась вниз, він хитро посміхався коли дивився на неї.

— Я купив тебе за мільйон. І маю сказати він просто дурень, ти вартуєш в десятки якщо не в сотні разів більше. 

— Це зайве, я вже належу тобі. 

Він посміхнувся та обережно відвів кілька пасом волосся.

— Я ще не заплатив. Ти завтра зробиш це сама. Віддаси тітці компенсацію, за всі роки, що вона тебе виховувала. 

— Ейб та Лулу все одно заберуть гроші. 

— Знаю, але яке це має значення? Ти більше не матимеш відношення до них. Ти моя. 

Він закрив очі поки вона почервоніла кивнула головою. 

" Ці дурні точно витратять гроші та прийдуть просити, ще. Тоді я зможу отримати кілька розмінних пішаків."

Лео подивився назад і в котре зітхнув Віктор цього разу закрив переговірну стінку і йому залишалось лише здогадуватись про що вони говорять. 

"Цього разу це руденька. Але чи нормально це? Такий розріз, хіба він все не виставляє на показ?"

Насправді якби не низька швидкість та завантаженість дороги він міг знову втрати керування, просто мріючи про неї. 

— Про що він в біса там говорить? Нащо їм той бар'єр? Ха. Гаразд, ось і готель, мені потрібно в паркінг.

Він проїхав повз головний вхід, змушую.чи зівак обурено вити.

— Я знаю, знаю, я теж хотів вийти на сцену, але таке його бажання. 

Він завів машину в підземний паркінг де охорона одразу закрила ворота зупиняючи настирливих журналістів, а до машини підійшло двоє. Вони дочекались поки Лео запаркується та відкриє задні двері машини. 

— Я можу отримати ваше запрошення?

— Ви повинні запитати мого пана. 

Швейцар подивився як з машини слідом за Маргарет вийшов Віктор.

"Мабуть, занадто багато вражень на вечір."

Він лише кілька хвилин тому зустрічав жінку середніх років з молодим хлопцем на повідку. 

— Вибачте. Я можу отримати ваше запрошення?

— Яке в біса запрошення? Хіба моє ім'я не повинно бути у твоєму клятому списку?!

— Вибачте, але сьогодні збираються дуже впливові люди та безпека була посилена, у вас є запрошення?

Тон швейцара став на порядок холодніший, а охоронець почав розминати руки. 

— В мене його немає. І я знаю, що не кожен пацюк знає мене в обличчя, але ти повинен був це зробити. Гадаю це набагато краще освіжить твою пам'ять!

Віктор дістав з кишені жетон та кинув його в обличчя чоловіка, змушуючи його спершу обуритись, але вже наступної миті зомліти.

"Фіолетовий! Елітний!"

Швейцар і охоронці, що почали збиратись на шум одразу вклонились починаючи нервувати. 

— Вибачте, що не впізнали юного пана! Вам запрошення не потрібно, будь-ласка заходьте. 

— Ось так би й одразу. 

Віктор забрав з рук чоловіка жетон і поклав його назад у кишеню. 

— Чи повинен я сповістити інших про вашу присутність?

— Ні, я хочу, розважитись, а не збирати купу лизоблюдів довкола. 

Віктор обійняв Маргарет за талію та слідуючи за охоронцем пішов до ліфта. Дивлячись йому у слід всі полегшено видихнули, а швейцар одразу подзвонив босу. 

— Твоя сім'я керує і цим місцем? 

— Це? Це мій готель, мені його подарували разом з іншою компанією. 

Маргарет шоковано відкрила рота та подивилась на нього. Вона не очікувала того, що окрім престижної компанії він отримає щей один з найкращих готелів міста. Він посміхнувся та закрив їй рота. 

— Так твій новий власник безглуздо багатий тримайся міцніше. 

За одним з поворотів на них біля ліфта очікувала дівчина, з-за великих дверей було чутно галас, але це нікого не турбувало.

— На вечірку?

— А куди ще? 

Віктор уважно роздивився дівчину, з ніг до голови, а потім клацнув язиком і подивився на Маргарет. Вона не розгубилась і як кішка вигинаючись гордо посміхнулась, заходячи разом з ним в ліфт, де він обійняв її та інтимно притис до стінки. 

— Будь готова використати свої навички. 

— Хіба це законно? 

— А яка різниця поки ніхто не знає. 

Він на мить завмер, а потім посміхнувся, обпираючись на стінку біля неї. Невдовзі двері відчинились і в його обличчя вдарив слабкий літній вітерець, а перед очима з'явились сотні чоловіків і жінок. Вони займали маже весь дах раз у раз з заздрістю дивлячись на чудернацький скляний купол, на іншому кінці даху.

Віктор вийшов з ліфта, та щось прошепотів дівчині швейцарці від чого вона почервоніла до вух і одразу зникла за дверима ліфта. Маргарет посміхнулась та обійняла його руку, що він міг без проблем залізти їй під сукню. 

— Так нормально?

— Ідеально. 

Він дивився як кілька чоловіків безглуздо дивились на них з відкритим ротом, змушуючи своїх партнерів ображено їх пробуджувати дзвінкими ляпасами

 "Я ніколи не думала, що колись буду тут."

Вона бачила як люди дивились на них з заздрістю, хіттю й сильніше притискалась до його руки, 

— Заспокойся, поки я з тобою все буде добре. Всі вони вершки суспільства, найбагатші та найвпливовіші люди міста, але вони неварті навіть пилу під ногами. Будь-яка посередня сила гравців може знищити будь-кого з них без останку всього за одну ніч.