Розділ 61 : Те, що сталось після

— Вуаль. 

Віктор обережно простягнув вуаль розгубленій дівчині, стоячи біля ліфта.  Вона в заціпенінні одягла її та трохи подумавши видихнула дивлячись у підлогу. 

— Пане, я. Я. 

Вона знову зібралась з силами та подивилась на нього. 

— Я недостойна бути вашою головною дружи...

Віктор не дав їй завершити та притис її до стінки ліфта, що тільки но приїхав. Та обережно піднявши вуаль поцілував її соковиті губи. За кілька секунд коли двері зачинились він обережно заговорив їй на вухо. 

— Я не знаю, що зі мною, але з того дня, коли я тебе отримав, ти поступово стала для мене ціннішою ніж весь світ. 

Він одразу відвернувся поки Лілі завмерла на місці та обережно доторкалась своїх губ дивлячись на нього. 

"Хочу, ще один."

Коли двері відчинились вона обережно схопила його за сорочку та сором'язливо подивилась на нього. На що він посміхнувся та поцілував її ще раз затягуючи у свої обійми. Після чого потяг за руку до кімнати де залишились інші. 

— Якщо будеш так себе вести це помітять інші. 

— А, пане, мені потрібна хвилинка. 

Лілі повернувши собі самовладдя вирвалась з його хвату та побігла до дамської кімнати. Віктор злегка розсміявся та пішов до дівчат, які якраз дражнили Алекс. 

— В тебе є дівчина? 

— Яка ще дівчина він сам схожий на дівчину. В тебе є хлопець?

Блиснувши дивною пристрастю запитала Маргарет. Поки Алекс гадала чи варто говорити, що вона лише кілька днів тому прибила свою наречену. 

— Пане, а де Лілі?

— Вона вередувала і я її трохи покарав. 

Він посміхнувся дівчатам, що сиділи в кімнаті та розмовляли між собою. Близнюки також веселились раз у раз дивлячись на нього очікуючи наказу, але він лише дав їм команду розважитись та сів за стіл.

"Ця атмосфера дійсно подобається мені більше."

Віктор за довгі роки служби почув краєм вуха занадто багато історій. І більшість з них викликали у нього страх та співчуття, нерідко старі монстри набували дивних звичок і їх слуги боялись зайвий раз при них видихнути, а про ритуали чи інші події організовані ними не варто й говорити. 

— Ви купили мені костюм? 

— Так, пане, ми зробили й купили кілька, але зараз з ними тільки один. 

Міна обережно відкрила дивну фіолетову сумку і дістала фіолетовий костюм якраз в той самий момент коли Лілі відчинила двері. Кімната занурилася у тишу було чутно лише шалене биття серця новоприбулої. 

"Його точно купила Лілі."

Він обережно взяв костюм з рук Міни, та зважив всі за та проти, і подивися ще раз на Міну, але Мана обережно дістала з того самого пакета пару нових фіолетових туфель. 

— Що ж. Гаразд, це може бути не так погано. Ні, це навіть чудово. Маргарет, твоя сукня з тобою?

— Так. Ось вона. 

— Чудово, ми підемо на вечірку звідци, тож переодягнись та підготуйся. Лілі не стій просто так, ти мені допоможеш вдягнутись. 

Віктор з Лілі вийшли з кімнати, щоб побачити як повз у паніці проносяться кілька офіціантів, та охорона. 

— Щось сталось? 

— Це, мабуть, через мене, пане. Я зустріла збоченця в дамській кімнаті.

Він зацікавлено подивився на неї, що тримала для нього пакет з костюмом і туфлями. 

— Я допомогла йому позбутись чогось, що заважало йому бути законослухняним громадянином.

— Гаразд. Ходімо. 

Віктору не знадобилось багато часу, щоб зловити гарненьку офіціантку та отримати вільну кімнату, де він привів до ладу своє розпатлане волосся зібравши його в простий, але ефективний хвіст. Він поправив свою фіолетову краватку, та вдяг зверху фіолетовий піджак, щоб клацнути каблучками перед дзеркалом, яке так зручно знайшли офіціанти. 

— Хм, не так погано, як я очікував. Лілі як тобі? Лілі?

Вона стояла за його спиною та зачаровано дивилась та червоніла. 

— Раз так, сходімо запитаємо інших. 

Він вийшов з кімнати та подивився на Лілі, що збирала його речі і йшла за ним. 

— Дівчата, як я ...

Віктор завмер, щойно зайшов до кімнати та зробив кілька кроків. Маргарет розвернулась та подивилась на нього поклавши руку на своє стегно та посміхнулась. 

— Ідеально. 

Лілі зайшла за його спину напилась та штурхнула заціпенілого Віктора. Він не розгубився і зробив кілька кроків, щоб обійняти Маргарет за талію, та обернутись до дівчат. 

— Як вам?

Він отримав думку дівчат та сів на диван тягнучи Маргарет собі на коліна, оглядаючи її з ніг до голови та проводячи рукою по відкритому стегну. 

— Коли ми підемо? 

— Через кілька годин. Ти надзвичайно чарівна в цьому.

Вона сором'язливо відвернулась і ховаючи обличчя в його шию, вона давно відвикла від простих компліментів. 

— Дякую. 

— Що ж сьогодні в тебе є кілька цілей. Перша розважитись. Друга зробити мене схожим на розпусного пустотливого пана. 

— Це буде не важко. 

Саркастично додала Лілі та подивилась на Маргарет, що схвально кивнула, коли сіла поруч з ним. Віктор криво посміхнувся та притяг ображену дівчину ближче до себе. 

— Я знаю, але Маргарет там буде моя наречена. 

— Це та дівчина з відео яке надіслав Том?

— Звичайно, ось дивись, але тримай це в таємниці. 

Він ввімкнув якесь випадкове відео на телефоні та дав його Маргарет. 

"Хм, і що тут, ну техніка посередня. Стоп, що це за павук?! Якого біса, що робить цей хлопчик?"

Вона шоковано кілька разів віддаляла та наближала телефон, щоб краще роздивитись, але з рештою шоковано подивилась на Віктора. 

— Це ж не графіка?

Близнюки та Алекс зацікавлені її реакцією подивились в екран телефону, щоб так само шоковано відступити. 

"Це Себастіан? Що він в біса робить з павуком?"

Віктор задоволено кивнув, а потім зобразивши шок забрав телефон.

— Вибач не той запис. 

— Ось тримай, це той. 

Маргарет подивилась на нього та закотила очі, перед тим як подивитись на запис.