Розділ 60 : Сестра

Іріс трохи заспокоїлась і тримала в руках банку холодного напою. Вона дивилась у підлогу обережно роблячи ковток за ковтком. 

— Я не знаю з чого почати. 

Вона зробила обережний ковток.

— Мене підкинули під дитячий будинок. Я прожила там 8 років поки мене й іншу дівчинку не вдочерили батько і мати. 

Вона сумно посміхнулась.

— Це були гарні часи, ми часто гуляли та ходили в походи.

— Були, щось сталось?

Віктор дещо стурбовано подивився на неї, а вона не підводячи голови кивнула. 

— Так, Коли мені виповнилось 12 мати захворіла і щоб ми не робили, куди б не звертались всюди лише розводили руками й хоча все було очевидно ми не втрачали надію, але вона все ж померла. І нас залишився опікати батько.

Вона зробила швидкий ковток. 

— Але кілька років тому він серйозно захворів і мені довелось покинути навчання, щоб сплачувати постійно зростаючі витрати на лікування, а також підтримувати свою маленьку сестричку. Та ось йому знадобилась серйозна операція, а далі ти вже знаєш. 

Віктор кивнув і замислився. 

"Це здебільшого збігається з тим, що я чув, але це не пояснює демона. Гінчаки так просто не полюють на жертв. Мабуть, щось сталося."

Раптом роздався дзвінок, у сімейних укриттях були підсилювачі зв'язку, щоб можна було дізнаватись про інформацію з гори. 

— Пане, це Сьюзен. Секретарка віцепрезидентки. 

— Що сталось?

— Міс Карла, вона....

З іншої сторони можна було почути жіночий плач, на що Віктор потер лоба. 

— Що сталось?

— Вона вистрибнула з вікна. 

— Зрозумів. А чого ти мені дзвониш, а не Арія?

— Міс Арію забрали якісь чоловіки в чорному. І вона дала мені ваш номер.

На цей раз він завмер і спохмурнів. 

"Це сталось раніше, ніж я очікував, але я до цього готувався."

— Сьюзен слухай уважно замкни кабінет Карли, я відправлю когось все оглянути. Зараз візьми компанію під контроль, щоб не було паніки, але якщо щось станеться...

— Зрозуміла пане, я вас не підведу. 

— Розумничка. 

Віктор задоволено посміхнувся паніці жінки та поклав слухавку.

"Все не може бути так просто, там повинні бути хоч якісь сліди, і якщо я правий...."

Він подивився на Іріс, що сиділа на дивані та уважно дивилась на нього. 

"Вона моя сестра."

Він відправив кілька інструкцій Лілі, та підійшов до дівчини. 

— Зараз сталось дещо дуже важливе. І в мене є підстави вважати, що ти моя сестра по батьку. 

— Ти жартуєш? Це не смішно. 

Віктор присів перед нею і серйозно подивився.

— Чи схоже, що я жартую? Гінчак, кілька хвилин тому схоже напав на Карлу, твою справжню матір, і прийшов за тобою. 

— Гінчак?

— Я все поясню потім, а зараз я повинен відвести тебе на зустріч з батьком. 

Він встав та почав набирати номер батька, Іріс розгублено дивилась на нього, але вирішила просто прийняти це, вона все одно не могла втекти від нього. 

— Вибач Вікторе, я нічого не можу зробити. Арія не моя донька, а Карла брехала мені багато років. 

— Я вже знаю. 

— Що? Коли?

— Одразу. Така розумниця як Арія не могла народитись в такої тупої хвойди як Карла, але мені потрібно було в цьому переконатись. 

— Це... 

— Ти можеш допомогти? 

— Ти ж знаєш, я б це зробив, якби це просто залежало від мене, але це набагато більша проблема. Після смерті Ніка, сім'я почала розслідування і виявилось, що Джейкоб шукав дитину, з фіолетовим волоссям по країні близько двадцяти років тому. Вони мене обдурили! Гей принеси, ще пляшку!

Віктор скривився від стукоту скла на фоні 

— Кляті дурні, а може це я дурень? Я повинен був сказати їм, що волосся це не єдиний критерій! Ще налий, Арії дійсно пощастило зустріти тебе якби вона не стала гравцем, її стратили б на місці, вона занадто багато знає. 

Віктор кивнув, на це він і розраховував.

— А тепер сім'я гадає, зробити її слугою чи просто вбити. Я хотів їй допомогти й був готовий взяти частину гріха, але мати сказала сидіти тихо, занадто багато хто рухається в тіні. 

— Зрозумів, ти можеш затримати процес на кілька днів я маю річ, яка точно зацікавить бабусю. 

— Хм, я можу спробувати, але мені потрібна вагома причина.

Теодор зітхнув, але Віктор почув у його голосі надію та криво посміхнувся.

"Арія все ж одна з улюблениць батька, він особисто займався її навчанням в той час та спостерігав злети та падіння стоячи в тіні за її спиною."

Він відігнав зайві думки та подивився на Ірис, що безтурботно дивилась на нього, гадаючи, що відбувається насправді.

— Я знайшов її. 

— Кого?

— Справжню доньку Карли. Вона її позбулась, щоб замінити на Арію одразу після народження, але потрібно переконатись. 

— Що? Ти певен?

— Не зовсім. Зрештою вона повинна спочатку доторкнутись основної руни, але дещо намагалось її вбити одразу після того, як вмерла Карла.

Він сказав стишено у трубку, щоб дівчина не почула, шокованому та підозрілому батьку. 

— Я зараз у Лігві Коханців, можеш під'їхати, щоб це перевірити?

— Просто підіймайся, на гору, я вже тут. Швиденько приберіть це.

Віктор криво посміхнувся та завершив дзвінок і подивися на Іріс, що сиділа наче не зацікавлена, але насправді слухала його розмову і була шокована, що подібне може відбуватись у наш час. 

— Ти все добре, почула? Він вгорі, ходімо зустрінемось з ним. Якщо я не правий, я допоможу тобі з батьком, та дам, ще грошей. 

Вона підвелась та кивнула.

"Нехай буде, що буде, втрачати все одно нічого."

Віктор схопив її за руку, та вивів з кімнати, на цей раз активувавши механізм, двері повільно прочинились і він пішов до ліфта, на цей раз просто його викликавши та натис на кнопку найвищого поверху, кілька секунд ліфт, стояв на місці, а потім понісся вгору. 

Віктор подивився на нервову дівчину, та почав гладити її волосся.