Розділ 59 : Зустріч в Автосалоні

Віктор залишив машину стоянці та декілька хвилин ходив по району згадуючи минуле. Це найелітніша частина міста, яка колись була його домом, а потім втраченим минулим. Ще за кілька хвилин він зібрався зі своїми думками, та зайшов до сімейного автосалону. 

— Що в тебе є гроші, щоб купити цю машину?

Жінка розсміялась на юнака, що стояв перед нею у білій майці, простих шортах та чорних в'єтнамках. 

— Гарний жарт, хлопче, я знаю таких як ти. Ти просто прийшов, щоб зробити кілька гарненьких фото. А тепер вали назад у свій гадючник. 

— Ти хочеш зі мною посперечатись?

Віктор як раз вийшов з-за великого позашляховика, щоб краще роздивитись юнака. Це звичайно був Том і він прямо зараз дивився спідлоба на жінку стискаючи кулаки. 

— Сперечатись з таким жебраком як ти навіть не має сенсу. І де в біса охорона? Невже ви справді думаєте, що я куплю свою машину там де тиняються такі як він? 

Менеджер стояв поруч та ніяково посміхаючись намагався мирно врегулювати конфлікт, але не схоже, щоб вони були готові йти на поступки. 

"У що він в біса грає?"

Віктор стояв задумливий, що йому в біса зараз робити, коли почув чиїсь легкі кроки. Він поклав руку на кинджал і різко обернувся готовий до бою, але перед ним з'явилась дивно знайома гарненька дівчина з коротким волоссям, звичайно його серце розтануло і він посміхнувся. 

— Чим я можу вам допомогти?

— Що в біса там відбувається?

Він вказав на зібрання консультантів та покупців навколо дивної пари. Дівчина криво посміхнулась, та розповіла, що сталось до приходу. 

— Так ось, що невже він спеціально шукав таку ситуацію?

— Вибачте?

— Не зважай. Я хочу цю машину.

Віктор ударив позашляховик перед собою кілька разів по капоту. Втративши будь-який інтерес до шляху Тома. 

— Справді?!

Дівчина ледь не підстрибнула від щастя, вона була тут новачком і як правило її ніколи не підпускали, до вагомих клієнтів, але схоже їй цього разу дуже пощастило. Інші консультанти зібрались навколо галасливої парочку і пропустили гуску, що несла золоті яйця. Вона подивилась на позашляховик який купляв Віктор і на його колосальний цінник.

"Цього точно повинно вистачити."

Вона швидко заспокоїла себе, та проміняла професійну посмішку, на справжню.

— Прошу сюди. 

Вона провела його до іншої знудженої дівчини, що виздихала під дверима, але помітивши Віктора, зібралась з думками, та професійно посміхнулась. Консультант швиденько пояснила, що до чого і продавець почала оформлення документів. 

— Я можу отримати вашу карту?

— Звісно. 

Віктор простяг свою карту копію якої носила Лілі та очікував поруч з консультантом, коли до дверей кімнати зайшов Том, жінка та роздратований менеджер. 

— Якщо я зможу її купити я дам тобі десять ляпасів, а якщо я програю, то можеш зробити зі мною те саме. 

— Чого це я повинна робити, щось подібне з таким гарненьким хлопчиком? 

Вона облизала свої губи та подивилась на його м'язи.

— Ти будеш моїм хлопчиком на вечір.

— Що хочеш, але ми повинні скласти офіційне парі, я не довіряю таким як ти...

Він нарешті озирнувся по кімнаті, щоб помітити дівчину та Віктора, що швиденько зобразив розчарування.

— Це ти.

— Яка зустріч.

Том широко посміхнувся.

— Справді, що з тобою, невже наречена зрадила?

— Це не твоя справа. Стоп звідки ти...

— Прошу вибачення, але ваша картка не дійсна в вас є інші методи оплати?

Дівчина яка оформляла документи роздратована повернула карту, наче розчарована як і консультант. 

— О ще один жебрак, хочеш приєднатись до нас я тобі щедро заплачу, ти теж доволі гарненький.

Менеджер який вирішив нарешті подивитися на Віктора зомлів. Жінка вже почала уявляти, що вона буде робити у компанії юнаків трохи пустила слину. 

"Невже він заплатив всі свої гроші? Все ж є справедливість."

Віктор покрутив у руках картку, а потім дістав свій жетон.

— Ним я займусь особисто! Прошу вибачення за незручності все скоро буде готово у найкращому вигляді. 

Менеджер швиденько закружляв навколо нього, та зібрав всі документи та подивився на консультанта.

— Чого ти сидиш на місці? Швиденько зроби чаю шанованому гостю. 

Том разом з жінкою клацнули язиками, але вирішили закінчити свої справи вже під супроводом іншого консультанта. Віктор вийшов з офісу та підійшовши до машини набрав номер Кая.

— Кає, якого біса?

— Є що сталося, пане?

— Що сталось? Моя картка заблокована.

— Ах, зачекайте, я зараз все перевірю.  Пане, ви досягли ліміту. 

— Це як, хіба елітні спадкоємці не мають безліміту?

— Це моя провина я забув включити вашу карту у систему, оскільки вона була надана ще до офіційного оголошення. 

— В тебе є п'ять хвилин розібратись з цією проблемою, і зроби мені послугу.

— Що саме, пане?

— Хлопець якому ти надіслав гроші. 

— Том, вірно?

— Так заморозь його картку на кілька годин, на це в тебе лише хвилина роби швидко.

— Вже почав, пане, щось ще?

— Банда Лотос забула своє місце, та намагалась мене вбити, з вбивцею я розібрався. Твоя задача, підняти гвардію, та знищити решту. 

Раптом він почув, як позаду нього щось розбилось. Він озирнувся, щоб помітити консультанта з минулого, яка впала на підлогу, а перед нею лежав підніс з розбитою чашкою. 

"Що в біса..."

Віктор відчув як світ змінився і перед ним з'явилась тонка слабенька нитка міцно натягнута між ним та дівчиною, яку обвивала незліченна кількість чорних ниток, що тягнулись усюди, але міцно сплітались в одну. В страху він відступив обпершись на машину, але видіння швидко зникло. 

— Якого...

Він оцінив її.

[Ім'я Іріс Чорна

Сила 9
Розум 23
Удача 4
Краса 21