Розділ 58 : Відголоски минулого

Машина під'їхала на приватну стоянку найбільшого торгового центру міста під контролем його сім'ї Білого Дубу. Алекс швидко відкрила двері для Віктора та дівчат. 

— Що ж ми повинні купити у першу чергу?

— Спершу ми отримаємо новий телефон для Маргарет. Ходімо.

Віктор відповів замріяній Міні, що палким поглядом дивилась на численні магазини всередині, навіть не питаючи думки самої дівчини. Він притяг Маргарет разом з Лілі у свої обійми та під заздрісним поглядом оточення попрямував до одного з магазинів. Цей відрізнявся, та був дещо меншим, але не менш вишуканим. 

— Я хочу знижку, цей телефон.... 

— Мені потрібно два телефони VX чорний та червоний. 

Віктор перебив товсту жінку, яка хотіла сперечатись про ціну, та поклав на прилавок свій жетон. Нудьгуючи продавець подивився на нього потім на жетон і прожував жуйку.

— Ти ідіот? Ким ти себе вважаєш? VX чи SX, що це в біса? Це Відомий магазин, ми не маємо справ з підробками. А тепер вали. 

Консультант в останнє кинув на нього зневажливий погляд та подивився на гарненьких дівчат, та швиденько привів себе до ладу та яскраво посміхнувся.

— Вам щось підказати?

— Виклич менеджера, поки не стало занадто пізно. 

Віктора намагався зберігати спокій, але продавець навіть не був гарною дівчиною, і це давалось йому дуже важко. Він подивився на Алекса, та поглядом наказав йому прибрати жінку з магазину. 

— Га? Ти досі тут? Я думав ти давно пішов. Покликати менеджера, я знаю. кращий варіант. Охорона.

Охоронець зітхнув та підійшов. 

— Шановний прошу....

В цю мить він помітив жетон у його руці подивився на консультанта на Алекса, що вже встав біля дверей і знову на Віктора, що лише посміхнувся. Охоронець не був дурнем і знав, що зараз краще зробити й проклинаючи консультанта побіг за менеджером. 

— Що це з ним? Я повинен сказати батькові, щоб він його звільнив. Не думай, що якщо тобі вдалось залякати його ти можеш поводиться так зарозуміло.

Він відсторонився, та склав руки перед собою.

— Подивись на своє ганчір'я я навіть не бачу жодного бренду, і ти називаєш це одягом? Подивись на мене, це одяг, я ношу лише всесвітньо відомі бренди. 

У Віктора знову сіпнулась брова. Як якийсь ідіот може порівнювати свій масований непотріб з його одягом пошитим спеціально на замовлення сімейними майстрами з найякісніших матеріалів. 

— Я в останнє тебе попереджаю...

— Про що ти мене в біса попереджаєш? Краще тобі замовкнути та звалити...

Він не встиг закінчити ніж Лілі вже полетів у нього та впиваючись наче змія у його плече та відкинувши його у стіну за спиною, а Алекс вже закрила двері.

— Вибачте пане, я не втрималась. 

— Не варто, я і сам хотів це зробити, але схоже я маю більше терпіння ніж ти.

Віктор обійняв Лілі та погладив її волосся, але потім швидко відступив. 

— Я почну, а ви підіграйте. 

Дівчата швидко кивнули, та встали на свої місця, але Маргарет з усіх сил трималась, щоб не закричати, хоча прискорений курс і показав їй, що як, але людську кров вона бачила в перше. Близнюки помітивши її стан криво посміхнулись та почали її заспокоювати. 

— Вони зробили це спеціально? 

— Можливо, але яке це вже має значення? Ми вже вступили. 

Віктор відповів на питання Алекс, що стала поруч та підійшов до продавця. Він пишався роботою своєї дівчинки її рухи були настільки швидкими, що навіть він помітив кидок лише в той момент коли ніж уже летів. На відміну від них цей хлопець не був навчений і не був гравцем, тому корчився від болю на підлозі забруднюючи її ще більше своєю кров'ю. 

— Що тут відбувається? Малькольм, хто це в біса зробив?!

З підсобки вискочив чоловік та кинувся до хлопця, що корчився на підлозі. Охоронець став на безпечну відстань не наважуючись близько підійти.

— Я це в біса зробив, а тепер подивись на мене шмат лайна. 

Віктор вдарив чоловіка ногою змушуючи його летіти в одну з вітрин розбиваючи її вщент. Потім він подивився на хлопця та натис на ніж так сильно, що лезо ламаючи кістки вийшло з іншої сторони впиваючись в підлого намертво його прибиваючи. Охоронець лише тишком підійшов до свого боса та перевірив чи він живий, намагаючись не звертати уваги на крики за своєю спиною. 

— Ти. 

— Так пане. 

— Приберись тут. Дівчата ходімо. 

Він не став очікувати на його відповідь, та пішов до входу де зібралось кілька зівак, що почули дивні звуки. Охоронець, що пішов закрити магазин швиденько дав якесь виправдання. Гадаючи, чи буде він нормально жити після, він був просто маленькою рибкою в сімейному акваріумі. 

— Вибач Маргарет спеціальний телефон тобі та Алексу доведеться отримати трохи пізніше. 

Дівчина з острахом дивилась на нього, але швидко похитала головою. 

"Я вже зробила свій вибір."

Насуплена вона пішла з усіма, близнюки бачили її настрій, але не могли на публіці пояснити особливості сімейних правил.

"Цим хлопцям дуже пощастило, що вони отримали лише таке покарання. За зневагу до елітного члена родини."

Гільда в усіх подробицях з найменшими деталями включно з болем жертв описувала різні сімейні покарання Викликаючи в них первородний страх та нічні кошмари. 

— Це ж не зробить проблем?

— Ні це просто один з людей Барона, з яким я скоро розберусь. 

Він тихо відповів Лілі, яка витирала кров з його взуття в безлюдному місці, й подивися на близнюків, що якраз пояснювали сімейні протоколи Маргарет, він не хотів згадувати зараз, що чоловік більше не зможе нормально їсти, а хлопець точно втратить руку. 

"Ха, я ніколи не очікував його тут побачити. Ех, я ж казав, що ти точно за це поплатишся."

Він добре знав одного з тих хлопців. Колись він був одним з щурів у його команді, але це був настільки незначний персонаж, що йому знадобився час, щоб його пригадати. 

— Гаразд ходімо, ми й так занадто багато витратили часу просто так.