Розділ 57 : Хлопець

Маргарет роздратовано вийшла з машини дивлячись на пляму на своїй білій сорочці.

— Вибач, вибач, я випадково, він так різко зупинився, що я не змогла її втримати у раках. 

Вона бачила посмішку Лулу і просто клацнула язиком, намагаючись привести себе більш менш до ладу. 

— Отже, він живе в цій глуші? Він не очікує на нас?

Ейб вийшов слідом і машина ревнула двигуном лякаючи його.

— Що ти...

— Пішов ти!

Роздратовано крикнув на нього водій перед тим як задимити Лулу та Ейба задніми колесами та поїхати куди інде. Змушуючи Маргарет посміхнутись, але вона швидко видихнула і похитала головою дивлячись на стиснуту руку брата де стирчали кілька купюр. 

— Ходімо він у середині. 

Вона розвернулась і нарешті помітила зруйновані ворота, що обережно були складені по сторонах, щоб не заважати проїзду. 

"Що тут і біса сталось?"

— Що тут сталось?

— Маргарет ти певна, що ми приїхали за потрібною адресою, а не в якісь руїни. 

— Я не знаю, Ейбе, але ми точно там де треба Лулу. Ходімо в середину звідси будинок не видно.

Вона подивилась по сторонах шукаючи охоронця, але його ніде не було і її погляд мимоволі впав на темну засохлу пляму. 

За декілька хвилин вони підійшли на достатню відстань, щоб віддалено побачити кілька будинків поки їх оточував чудовий та доглянутий сад підстрижені кущі та акуратно викладені кам'яні доріжки викликали захоплення. 

— Маргарет, ти точно знаєш, що твій хлопець саме живе тут, а не працює?

— Так Лулу, в цьому я певна на всі сто. 

— Ти хочеш сказати, що це справді будинок його родини? Він точно повинен бути при грошах. 

Ейб схвильовано потер руки коли Лулу закусила губу та дивилась на будинок вдалині. 

"Він точно повинен бути багатим. Якщо це дійсно правда я повинна спробувати його звабити."

Вона зробила кілька приготувань, та поправила свій топ та джинсові шорти. Він же кинувши косий погляд на сестру, по діловому поправився. Маргарет зітхнула та подивилась на небо йдучи вперед. 

"Все ж буде добре? Він же не розсердиться? Вірно?"

Їм не знадобилось багато часу, щоб підійти до великих парадних дверей величезного будинку. Вона обережно натисна на кнопку, і роздався мелодійний дзвін який швидко припинився.

— Маргарет, ти рано, він ще снідає. Я проведу тебе. 

Міна з посмішкою з'явилась з-за рогу і швиденько обійняла її, але швидко помітила, що та прийшла не сама. Без зайвих думок та дій вона змінилась та примруживши очі подивилась на них. 

— А ви ще хто? Мій пан очікував лише міс Маргарет. 

— Міна, це моя двоюрідна сестра Лулу, а це ...

— Я її двоюрідний брат Ейб. 

Він зробив крок у перед та простягнув руку дівчині, але вона змірила його байдужим поглядом. 

— Я Міна одна зі служниць мого пана і подруга Маргарет. Власне, Маргарет, він сказав мені негайно відвести тебе до нього. 

Вона подивилась на хлопця, що дивно посміхався, та тер руки, а також на Лулу, яка дивилась у вікно будинку. 

— Але я не знаю, що робити з ними. Зачекай трохи. 

Міна швидко та непомітно зробила кілька фото і відправила їх Віктору, з запитанням. що з ними робити. Відповідь прийшла доволі швидко.

— Що ж. Ви можете пройти з нами, ходімо я відведу вас до мого пана. 

— А він, що не всередині?

З печаллю запитала Лулу, їй ну дуже хотілось зробити кілька гарних фото всередині, вона навіть розгледіла кілька місць. 

— Ні, сьогодні він вирішив поснідати у тренажерному залі.

Вони насупились, але пішли за нею, гадаючи чого йому так захотілось снідати в тренажерному залі, але думки Маргарет швидко змінились.

"Все ж буде добре, вірно? Він же не буде злитись?"

І якби сильно вона не хотіла відтягти це момент вони зайшли до зали, де Віктор безтурботно сидів на шезлонзі дивлячись у бінокль поки Лілі та Алекс прислужували йому, а Міна стала поруч очікуючи наказів.

"На що він в біса дивиться?"

Маргарет насупилась та подивилась у басейн, щоб зомліти. Вісім дівчат безтурботно грались у басейні, і по-різному вигинали свої тіла, коли відчували на собі погляд Віктора. Вона подивилась за спину й побачила Ейба, який відкрив рота та пускав слину дивлячись у басейн. Лулу ж стояла дивилась на нього злегка обіймаючи себе. 

— Хм, так. Що таке? Вони вже прийшли?

Віктор відклав бінокль та подивився на Маргарет сорочка виглядала дещо замурзаною, трохи вище її високо посаджених штанів, що підкреслювали її фігуру і як на завершення пара чорних туфельок.. 

— Маргарет, ти прекрасна. Можеш представити нас?

— Дякую. Так звісно, мої двоюрідні брат і сестра Ейб та Лулу. Вони напросились піти зі мною. 

Маргарет посміхнулась та вказала хто є хто. Лулу, трохи прокинувшись від сну зробила кілька кроків та склавши руки за спиною, та дещо вигинаючись подивилась на нього.

— Привіт, я Лулу, а можна питання? Ти справді її хлопець?

Віктор подивився на Маргарет яка відвернулась та посміхнувся. 

— Я не її, Це вона моя дівчинка як і інші. 

Бідна дівчина ледь не була готова заплакати, але він швидко все виправив змушуючи її полегшено видихнути. Міна полегшено посміхнулась, поки Алекс вже деякий час намагалась вдавати, що її тут немає. Лілі, ж ніжно, дуже ніжно почала масажувати його плече.

— Інші? Ви б не хотіли завести ще одну?

— Лулу, ти... 

— Чом би й ні? Але я маю певні стандарти. 

Почервоніла Лулу запитала Віктора, вже цілячись у його багатство. Маргарет відчула кризу і намагалась їй зашкодити, але він зробив це раніше. Перш ніж відкинутись на шезлонг та подивитись на Альфу. 

— Дівчина, повинна або мати щось особливе, або бути ученицею елітної школи, а не якась випадкова сука яку я бачу в першу у житті. Ти ж розумієш, я повинен підтримувати образ. 

— Що?! Що в ній особливого?! Вона також і не учениця елітної школи!