Розділ 54 : Чорна вдова

Альфа спостерігала як Алекс відпочивала біля фонтану у храмі. Зброя лежала на готові біля них, а ворота були міцно замкнені з іншої сторони. Вона підійшла до воріт, але наче вперлась у невидиму стіну і сили покинули її.

— Віктор, щоб тебе біси побрали! Я тобі це обов'язково пригадаю. 

Вона повернулась до головної зали та сіла біля стіни та простягнувши ноги подивилась у стелю. Себастіан не виходив з її голови той милий хлопчик, що під кінець дивися на неї як на монстра. І цей погляд попри те, що вони були незнайомі врізався їй у душу та не виходив з голови разом і з відчуттям втрати чогось важливого. 

— Чи добре все у нього? Він здавався сильним. Лайно. 

Вона вдарила по стіні та відчула біль. Віктор забрав усі її сили поки вона залишалась у безпеці й пішов щось забрати. За деякий час Алекс повернувся та присів біля стіни напроти. 

— Ти ж не чоловік?

— Про що ти? Я чоловік. 

Альфа глянула на каблучку яку поправляла нервова Алекс, а потім на її обличчя. Вона знала, що ця каблучка особлива річ яку викрали кілька десятиліть тому. Але особливості статі її цікавили найменше. 

— Он як. Ну гаразд. Чого ти за ним слідуєш, він же покидьок. 

— Я...

Дівчина замовкла та подивилась на неї кілька секунд і швидко озирнувшись почала свою історію. 

— Он як все сталось. Це дійсно, щось. 

— Справді, тому я так вдячний йому. 

— Але це все одно не виправдання його діям як цей покидьок міг так поступити з таким милим хлопчиком?!

Альфа крикнула покриваючи Віктора всіма прокльонами, що знала і закрила обличчя руками, Алекс наче намагалась про щось попередити, але швидко замовкла. Як раптом вона відчула чиєсь дихання над її вухом і почала шукати зброю. 

— Хто сказав, що ти можеш називати свого пана такими словами? Гадаю, ти дуже хочеш відвідати мого особливого покарання.

Вона затремтіла і подивилась на нього. 

— Як давно ви тут?

— Достатньо, щоб почути, що ти про мене думаєш. 

Алекс мовчки втиснулась у стіну, та замерзла на місці спостерігаючи за покаранням Альфи. Крики лунали округою маже годину, привертаючи увагу нечисленних павуків. 

Коли Віктор був задоволений він дістав стілець та сів посеред зали. Він обережно поставив поруч з собою невелику коробку та притис ногою. Після чого розслабившись подивився на дівчат. 

— Тепер поговоримо, про те, що сталось. Сідайте. 

— Так, пане. 

— Ні, дякую, я краще постою. 

Алекс швидко сіла перед ним, щоб ввібрати кожне його слово. Тоді як Альфа стояла на деякій відстані потираючи свою дупцю. Він подивився на неї та посміхнувся від чого дівчина здригнулась і відступила на крок, а він посміхаючись смикнув плечима. 

— А тепер серйозно. Себастіан займається Вічними Бойовими Мистецтвами. Гадаю ти знаєш, що це таке. 

Вона розширила очі та навіть забула про свою дупцю, 

— Ні, не може бути, це не...

— Якщо я скажу, що він п'ятдесят першого рівня ти мені повіриш?

В цей момент дівчата замерзли й розгублено подивились на нього.

— Якого?

— П'ятдесят першого.

З посмішкою повторив Віктор, Алекс захиталась від страху, тоді як Альфа мовчки присіла та прикусивши великий палець, почала щось бурмотіти. 

— Якщо це справді так, це багато чого пояснює, він пройшов відродження тіла і тепер повільно старіє. Це справді пояснює його зрілість, та силу. Але як він сміє прикидатись невинним дванадцяти річним хлопчиком?! 

Вона вдарила по землі та з деяким розумінням подивилась на Віктора. Навіть не підозрюючи, що він зробив, щось набагато гірше. 
 
— Але де він міг навчитись? Знання про це мистецтво були втрачені під час падіння Секти Оселі Безсмертних.  Він знайшов їх руїни? 

Віктор розгублено подивився на неї. 

"Про що ти в біса кажеш? Які руїни, вони цілі та готуються до бою."

В його пам'яті з'явились численні поля бою, де Оселя Безсмертних доводила своє право на існування та місце під сонцем. І в них це вдалось поки величезна каменюка на велетенській швидкості не влетіла у їх секту, прямо під час весілля господаря секти. 

"Після цього. крихка рівновага була знову порушена. Але якщо справа доходить до нащадка, можливо це було чиїмось задумом. Світ завжди втрачає здоровий глузд коли справа доходить до них."

Він похитав головою і подивився на Алекс, що не розуміла нічого з того, що вони сказали окрім великого рівня Себастіана. 

— Альфо, все може бути не так просто, як ти думаєш, але забудьмо про нього. Зрештою в його руках той спис. І він підкорить Арахну своїм списом. 

Віктор дивно посміхнувся від чого у дівчат з'явились якісь дивні думки, але вони швидко їх відкинули. 

— І так, він мав відношення до твоєї долі.

Альфа широко розкрила очі та рота, але швидко кивнула головою. Доля це не та річ про яку потрібно говорити на очах в інших.Задоволений її поведінкою Віктор підійняв коробку.

— Пане, що це?

— Алексе, я розумію твою цікавість, але не просто якась річ. 

Він обережно підійняв кришку відкриваючи порожню пляшку з під води в якій сидів маленький чорна павучиха, що невдоволено перебирала лапками. Алекс як перелякана кішка пригнула якомога далі та підняла спис поки Альфа з цікавістю роздивлялась її. 

— І хто це?

— Це останнє та найнебезпечніше творіння Арахни. Чорна Вдова, бос цього підземелля. 

Коли він помітив, що павучиха не намагається прокусити пляшку він полегшено видихнув. Та знову її оцінив. 

[Ворог]

[Ім'я Чорна Вдова
Сила 1
Розум 10
Спритність 90
Удача 15
Краса 13

Навичка

Отруйний укус S+++
Отруйний туман S+
Отруйний труп S+++

Доля S+(Заблокована)]

Альфа нахмурилась дивлячись на маленьку павучиху та подивилась на стіну.