Розділ 51 : Доля

Алекс, відчула сильний головний біль, наче хтось ритмічно стукав молоточком, і заспокійливе відчуття тепла і бажала зануритись в нього сильніше та на її подив, щось скувало її рухи. Вона з великим не бажанням розкрила очі, щоб побачити прямо перед собою обличчя Альфи яка не покидала спроб вирватись. 

"Хіба це не та дівчина, що мене вдарила?!"

Дівчина також спробувала вирватись, але тепер чітко відчула, що щось її тримає. Обережно роззирнувшись вона зрозуміла знаходить у спальному мішку і хтось її обіймає. Так само обережно вона помітила, що це Віктор, і на її обличчі з'явилась блаженна посмішка. 

"Це він, отже все добре. Про що я в біса думаю? Хоча, це відчуття. Воно зовсім не погане."

Вона притиснулась до нього усім тілом наче намагалась ввібрати все тепло, що виходило з нього і спокійно заснула під заспокійливі ритмічні удари його серця.  Вона не помітила його хитрої посмішки й розгубленого погляду Альфи. 

"Якого біса, що з ним не так? А головне, що з тобою не так?"

Вона підняла погляд на спокійне обличчя Віктора, що відпочивав обіймаючи її іншою рукою. Вчора після їх розмови він захотів пити, і вона показала йому маленький фонтанчик з водою в окремій залі перед стіною. 

— Ось тут.

— Хм, а я і не думав, що в підземеллі є таке місце. 

Віктор обережно обійшов фонтанчик і швиденько вмився, а потім подивився на дівчину, що стояла на вході у своїх хітинових обладунках з частин павуків. Він посміхнувся і дістав свій стілець. 

— Гадаю ти хочеш трохи відмитись. 

І перш ніж Альфа встигла відмовитись у неї прилетів рушник з милом та невеликим тазом. Розгублено дивлячись на нього вона помітила його дещо хтиву посмішку, 

"Сучий сину, ну гаразд, поки що ти виграв."

Вона чудово знала, можливості та здібності кривавих печаток. І це вже не було для неї великою.проблемою. Барон і Тітус робили набагато гірші речі для неї та її сестер. 

"Що? Чого, чого мені так не зручно під його поглядом?!"

Попри всю її впевненість вона відчувала сором від його погляду, що бігав по її тілу. Вона не могла зібратись і кілька разів губила мило. З усіх сконцентрувавшись вона вперше за кілька місяців очистила своє тіло повністю, і облегшено розвернулась. На місці де сидів Віктор обережно було складено кілька речей. 

"Куди він пішов? Хіба йому не сподобалась вистава? Хм, ну він хоч не змусив мене голою ходити. Він не такий вже й поганий."

Вона одягла залишений свіжий одяг і дещо пошкодувала, що так про нього подумала. Він дав їй просту білу сорочку та штани, без спідньої білизни, бо звідки вона могла в нього взятись. І хоча це було набагато краще ніж нічого, одяг так чи інакше стимулював її тіло. 

"Щоб тебе."

Вона схопила забутий Віктором спис і нещадно розрізала сорочку, щоб її було більш менш зручно носити та підперезала штани рештками сорочки. 

"Ну і де він?"

Вона роззирнулась і пішла до входу, на її великий подив Віктор стояв і дивився на небо. А в одній з келій світило слабке світло. Він почувши її кроки розвернувся та подивився на неї. 

— Тобі потім потрібно буде за це заплатити. Хоча повинен визнати виглядаєш ти чудово. 

— Дякую. 

Вона склала руки перед собою та закотила очі, і відчуваючи збудження відвернулась. Віктор посміхнувся та пішов до входу у келію. 

— Ходи сюди. 

Вона підійшла і розгублено подивилась у слабкому світлі на підлозі лежав спальний мішок і Алекс, вже був там. 

"Отже, його цікавлять..."

Та не встигла вона навіть додумати думку, як отримала по дупці. Вона кинула на нього хижацький погляд, щоб помітити його посмішку. 

— Не думай, що я не здогадуюсь про, що ти думаєш. І на твоє нещастя я по дівчатах. А тепер давай залазь. 

Він пройшов вперед й заліз, обійнявши Алекса і залишаючи трохи вільного місця. 

— Нам буде тісно, і це ж підземелля, хтось повинен стерегти вхід. 

— Тут вдосталь місця, для тебе. І ти ж сама казала, що павуки сюди не приходять. 

Вона пожаліла, що сказала йому продовжуючи м'ятись на вході, а Віктор їй ніжно посміхнувся. 

— Давай залазь, поспи хоч трохи. Ти ж не спала нормально з того часу, як увійшла в підземелля, я правий?

— Мені не потріб...

— Залазь і поспи. Це наказ. 

Вона видихнула та обережно пішла до спальника. Залізти було доволі легко, і вона багато чого очікувала, але на її подив Віктор лише притис її до себе та посміхнувся закриваючи очі. Альфа розгублено дивилась на нього. 

"Спати? Дійсно просто спати? Він точно фон Вайзе?"

Він вдарив її легенько та злегка відкрив очі. 

— Просто спи.

Вона лежала очікуючи, чи зробить він хоч якийсь крок кілька хвилин, але відчуваючи його рівномірне дихання та тепло хвиля за хвилею багато місячна втома все ж брала своє. 

"Це не так вже й погано. Хм, про що я в біса думаю."

Вона заснула і прокинулась за кілька годин від ворочання Алекс, що прокинулась на кілька секунд оглянула все та заснула з посмішкою на обличчі. Альфа подивилась на Віктора, що ще наче спав і не маючи іншого вибору знову заснула. 

За кілька годин Віктор розплющив очі та подивився на дівчат у своїх обіймах, та посміхнувся. 

"Треба частіше так робити. Але сьогодні в нас багато роботи."

Він вивільнив свої дещо затеклі руки й почав обережно вилазити. Альфа одразу прокинулась і отримавши шанс ледь не моментально ним скористалась. Алекс, вирішила ще трохи поспати та почала кутатись у спальник. 

— Ти добре виспалась? На нас очікує багато роботи.

Альфа не відповіла і здивовано розминала своє тіло. 

"Я справді добре виспалась. Вперше за кілька років."

Але вона цього не скаже йому в голос, але Віктор жив давно і лише посміхнувся. Його погляд впав на Алексу, що лежала у спальнику та щасливо спала. Він підійшов ближче та нахилився до її вуха. 

— Цей дурний хлопець. 

Він посміхнувся і подивився на Альфу.