Розділ 50 : Напад

Це дув пізній ранок коли Лінда прокинулась від стуку у двері. 

— Хто там у біса?! Я сплю!

Роздратовано розплющила очі та подивилась на двері, та хапала телефон з тумбочки, щоб перевірити котра година і чи не прийшли їй якісь інші повідомлення від Біла. Вони переписувались до самого ранку, і зараз не хотіла нічого робити. 

— Вибачте, що турбую юна панночко, але моя пані, хоче бачити вас у своєму кабінеті. 

Лише однієї згадки її про Амелію, вистачило, щоб вона встала по струнці, та швидко одяглась. Проклинаючи її про себе й вибігаючи з кімнати до кабінету. Лінда встала перед дверима, та обережно постукала.

— Заходь, не стій за дверима. 

Амелія радісно запросила її до кабінету сидячи у розкішному кріслі за столом та тримаючи у руках журнал незвичної форми. 

"В неї гарний настрій це добре, дуже добре. Але що сталось?"

Лінда обережно увійшла та встала перед столом, в присутності матері, вона без наказу наважувалась хіба що дихати. 

— Сідай, я маю для тебе воістину чудові новини, але треба буде деякі плани скоригувати. 

— Це?

— Планів про твого нареченого. Невже ти могла подумати, що я викликала б тебе, якби справа йшла не про нього?

— Ніяк ні. 

— Розумна дівчинка, годі стояти, я ж вже сказала тобі сісти.

Лінда, знайшла стілець та сіла на деякій відстані перед столом. Амелія задоволено кивнула і поклала журнал на стіл та нахилившись наче для молитви склала руки у замок. 

— Я думала, що твого нареченого потрібно прибрати.

— Так, треба і швидко. Білл скоро приїде, а я ....

Лінда яка радісно посміхалась і мрійливо говорила доволі швидко замовкла, під холодним поглядом Амелії. 

— Ти мене здається погано почула. Я сказала, думала. Білл більше немає значення. Тітус брехав тобі. візьми подивись. 

Вона посунула дивний журнал вперед на край столу, Лінда зацікавлено та обережно підійшла та розгублено подивилась на Амелію

— Це?

— Щомісячний журнал фон Вайзе. Тут вони вихваляються всіма досягненнями за останній місяць. 

Зневажливо сказала вона і відкинулась на спинку, Лінда ж почала його енергійно гортати, шукаючи, щось цікаве поки не зупинилась на сторінці з закладкою, Блідолиций юнак з фіолетовим волоссям, що власно сидів на кріслі. 

— Бачиш, про що я говорила. Він виявився зовсім не марним. Я не знаю, який в нього клас чи повноваження. Але точно відомо одне він дуже сильно вразив Енн, що вона надала йому елітний статус. 

Дівчина спершу не повірила, але чітко могла прочитати химерні каліграфічно древні написи на сторінці. Прямо над фото 

 "Елітні спадкоємці. Віктор фон Вайзе."

Легке тремтіння пробігло по її тілу коли вона читала ці слова і дивилась на фото. 

"Це не може бути він. Невже він так змінився після того, як став гравцем? Ні це повинен бути якийсь план, змова. Не міг це невпевнений ідіот стати таким."

Вона закусила губу та подивилась на Амелію, але слова не виходили та вона деякий час як риба просто відкривала та закривала рот. 

— Я знаю, як ти шокована, я була такою самою кілька хвилин тому. Ти подивись який він гарний, і тут одне з двох, він або повністю пробудив свій родовід, або в нього висока статистика краси. І я впевнена, що він займе вагому позицію у сім'ї в наступному. 

— Чи може це бути прости інтрига старої?

Лінда не хотіла у це вірити, але не могла відвести очей від фото, та щось не давало їй спокою. 

"Він гарний, навіть гарніший за Тітуса, Але в ліжку він був непоганий."

Лінда закусила губу та злегка опустити руки, щоб в наступну мить зціпеніти, та подивитись на Амелію, що вдарила по столу рукою. 

— Ідіотизм, навіть думати про подібне, за нею спостерігають занадто багато очей І вона не захотіла б возитись з правилами, не зараз. Це означає, що він свій титул заслужив. Шкода не він претендує на титул патріарха, а його старший брат. 

Лінда лише кивала не розуміючи, про що вона говорить. 

— Отже, слухай сюди. Ти повинна знайти шанс зблизитись з Віктором. 

— Ой, а як же Білл?

— Забуть про нього, ми не повинні втрати цю можливість. Віктор не повинен дізнатись, що ти крутиш романи за його спиною. 

Лінда шоковано відкрила очі та подивилась на неї. Та відвела погляд. 

— Але я вже обіцяла Білу, що буду його дівчиною, навіть надіслала кілька фото.

Від цього Амелію знатно перекосило, а її рука вже хотіла дати їй ляпаса, як раптом зупинилась і відкинувшись подивилась на стелю. 

"Вона занадто розпусна і тупа. Саме через це Матріарх, не дає їй вагомого статусу, залишаючи на других ролях попри непогані результати."

Через це Лінда не була навіть близько занурена у стан речей, і могла спричинити багато проблем. 

— Хм, а це можна непогано розіграти. Почни ігнорувати Біла, і напередодні школи напиши:" Віктор наполягає на одруженні, і я як його наречена не можу його осоромити. Вибач, але ми повинні розірвати всі зв'язки."

— Але це ж розсердить його. 

Стурбовано заговорила Лінда дивлячись на Амелію, що широко посміхалась. 

— Звичайно, з його характером так і повинно бути. Він викличе Віктора на дуель, а далі будь-що-будь, це нам на руку.

— Але тоді мій шлюб буде зруйновано!

Лінда зіскочила зі свого місця, та підійшла до столу. Амелія кинула зневажливий погляд на неї. 

— Не зовсім. Якщо дуель закінчиться нічиєю, або Віктор уб'є Біла, ти будеш з ним, бо це саме Білл кинув виклик. Якщо ж Білл уб'є Віктора, то я зможу просунути тебе на роль дружини Майка, брата Віктора, в нього будуть непогані шанси зайняти місце Патріарха. 

— Але Майк мені зовсім не подобається, він має якусь пристрасть до повій!

Амелія зустріла її німим питанням :"І що тебе не влаштовує?" Від чого вона відступила та схилила голову. Вона відчула, що Білл вже програв бій навіть не почавши.  

— Це все, що я хотіла до тебе донести. Але доля може змінитись будь-якої миті, мені треба порадитись з Матріархом. Можеш йти.