Розділ 45 : Велика гра

Віктор сидів у машині, йому було потрібно привести свої думки до ладу. Він відчайдушно згадував своє минуле, і намагався дістати з надр пам'яті більше інформації. Він сів за уявний гральний стіл.

"Фон Розен пішак фон Цвей. Але це секрет, про який знає зараз можуть знати лише верхівки обох сімей."

До столу присів опонент і взяв свої карти. Віктор посміхнувся і взяв карту, яка могла все змінити, але знав, що без інших вона нічого не важить. 

"Мій шлюб це лише незначний етап у плані, і коли я виявився марним вони знайшли іншу ціль. Але є ще дещо про що вони не знають."

Він посміхнувся і дістав ще одну карту, та перевів погляд на іншого учасника який також сів за стіл, та взяв свої карти.

"Тітус та інші пішаки фон Гештальт."

Зараз йому стає все більш менш зрозуміло, і він посміхається. 

"Фон Гештальт не хочуть посилення фон Вайзе і намагаються дестабілізувати сім'ю за допомогою Тітуса та Лінди, не підозрюючи, що руйнують план фон Цвей."

Він подивився як його вороги кладуть на стіл карту і задоволено посміхаються. Віктор знав, що станеться далі він чудово пам'ятає ті дні. 

"Я закоханий йолоп кружляю навколо Лінди, а вона на мене навіть і не дивиться. Їй потрібен сильний та успішний. Я обіцяю собі, що стану гідний її. А в той самий час вона спить з іншими за моєю спиною."

Він похитав головою і подивився у дах машини, Непотрібна буря емоцій хоче взяти над ним гору, але він лише тихо посміхається. 

"Мені навіть якось вдалось вмовити відкласти весілля на кілька років. Щоб в інших вдалось мене позбутись."

Він пам'ятав її сміх та байдужий погляд перед тим як вона його вигнала, а охорона втоптала у бруд і побила. Після цього йому швидко знайшлась заміна. 

"А ось і Білл чудова альтернатива для фон Цвей."

Він міг уявити як посмішка з'явилась на обличчі, а інший роздратовано подивився на карти та загадково посміхнувся. 

"Але Білу не судилось стати частиною схеми." 

Під час весілля на екранах де передавались вітання від сотень людей, з'явилось кілька сотень відео та фото розваг Лінди та "невідомого" чоловіка.

" Він тоді був в такій ярості, що без роздумів вбив її. Шкода, що я не зміг його тоді побачити."

Йому це розповіла Арія, щоб хоч трохи його підбадьорити. Звичайно той чоловік це Тітус. І зараз Віктор без проблем міг сказати, що на розум Лінди впливав якийсь артефакт, причому доволі сильний. Бо слабенька навичка Тітуса погано впливає на гравців. 

"Він, мабуть, підсилював вплив артефакту, купою обіцянок, щоб виховати з неї гарненьку повію."

Віктор подивився на стіл і гравці лише почали розігрувати партію

"Загалом я в непоганій позиції. Фон Гештальт не знають, що це я зіпсував їх плани та вкрав товар. А фон Цвей радіють, що не доведеться міняти плани."

Він взяв ще одну карту та уважно оглянув першого опонента.

" Я маю кілька варіантів. Перший залишити все як є. Другий зібрати докази, і розкрити правду. Третій просто отруїти її та інших. І останній розіграти свою партію, але це може бути проблемою, в тіні є інші."

Він обережно поглянув за спини гравців за столом, та помітив інших, що готували свої карти. Кожен з планів мав свої мінуси та плюси, але з усіх перший викликав у нього найбільшу відразу. 

"Я ніколи не пущу, цю отруйну змію у своє ліжко, і навіть намагатись її контролювати не хочу. Вона позбавлена всякого глузду."

Віктор лише на секунду уявив, що він з Ліндою поруч і по його спині пробіг холодок і захотілось блювати.  Другий був його першим після повернення до того як він дізнався про Тітуса.

"Стабільність і безпека, але часу занадто мало."

Бабуся залишила йому мало, часу, щоб знайти суттєві докази.

" Отруїти всіх, наче просто, але занадто очевидно, особливо зараз. І ще отруту потрібно знайти."

 Від роздратування він подивився на карти, що ще не були зіграні. Раптом в його голові з'явилось кілька ідей і він посміхнувся. 

"Якщо мені вдасться все провернути. Якщо я отримую все, що треба, це буде чудова гра. Але їх ще треба знайти."

Він знав про ці карти, але де вони лежать на цей час він не знає. 

"Ох, треба буде пошукати докази в домі губернатора, але це справа іншого дня."

Він повернувся до реальності та подивився на краєвиди за машиною. Вони швидко змінювались, і він міг сказати, що вони скоро приїдуть до маєтку. 

" Я скоро зможу побачити мої, трофеї, та Лілі."

Коли він згадав про неї, його погляд сам собою впав на Алекса. Що сидів біля попереду біля Джорджа. 

— Щось треба, пане?

— Ні, я просто гадав, чи зможу змусити тебе одружитись, замість мене.

З деяким не вдоволенням відповів Віктор. Вона була занадто жорстка вчора, і він не зміг нормально виспатись.

"Чи це вина ліжка? Вона трохи змінилась."

Він помітив зміну у її поставі, та поведінці. Розмова з Джорджем дійсно багато чого змінила у ній і вона стала схожою на справжнього дворецького. 

— Юний пане, не треба жартувати на такі теми. Джентльмен не повинен розкривати недоліки своєї дружини. 

— Я знаю. Просто я засмучений цим всім. І хотів трохи пожартувати з Алекса. 

Віктор недбало відповів Джорджу дивлячись на шоковану дівчину, що трохи розслабилась і дещо ображено дивилась на нього. 

"Щоб я робила, якби він дійсно зробив би щось подібне?!"

Вона дещо в паніці почала перебирати варіанти, але дійшла до висновку, що їй справді залишається просто сподіватись. А тим часом машина вже під'їхала до воріт маєтку де охоронець грав у телефоні й помітивши машину без роздумів відкрив ворота. На що Віктор дещо невдоволено клацнув язиком. 

— Непогано продовжуй в тому ж дусі. Дякую дядьку Джордже, що навчили для мене цього хлопця. І бережіть себе.

— Хо-хо. Не треба таких слів, юний пане. Це всього лиш моя робота.

Віктор вийшов з машини, через двері які йому відкрила Алекс, та подякував Джорджу з посмішкою, на що він лише трішки засміявся і поїхав назад. Вони зайшли до будинку, де почули звуки розбитого скла та побачили Лілі, що стояла поруч з близнюками та розгублено дивилась у власний телефон. Він тихо підійшов до них так швидко, що близнюки помітили його присутність коли він вже стояв за ними та давав сигнал мовчати.