Розділ 44 : Лігво Коханців

За кілька хвилин Віктор з батьком приїхали до дорогого ресторану "Лігво Закоханих"І попри свою назву він надає лише їжу.Джордж припаркував машину в спеціально відведеному для членів сім'ї місці, а потім відчинив двері Теодору. 

— Бачиш, як тобі тепер треба поводитись. 

Віктор подивився на Алекса, що закотила очі. І кивнувши вийшла, щоб шанобливо відчинити йому двері. Він задоволений вийшов та пішов за батьком, до дверей біля стоянки над якими висів логотип закладу.

"Лігво коханців". Один за найпопулярніших нічних закладів міста, назва якого немає жодного відношення, до того, що там відбувається. Тут проводяться ділові зустрічі, чи вечірки надзвичайно впливових людей, які можуть собі це дозволити, та вистояли багатомісячну чергу за місце. Головною особливістю закладу була є та буде якість та смак усіх страв. Але зараз в день він був відносно порожній. 

— За мною.

Теодор провів усіх через охорону на вході та пішов до ліфта на верхні поверхи. Віктор не був особливо вражений, він приходив сюди не раз, бо батько обирав це місце майже кожного разу для зустрічі. Джордж, зберігав, професійний вигляд на відміну від Алекса, що роздивлялась все довкола, здивована подібним різноманіттям та багатством. Вона ніколи подібного не бачила, через бачення її батька, що був упевнений: "Аскетизм, виховує в нас праведний характер." Це розповсюдилось не тільки на неї, але і на всю секту. 

— Ти повинен був сказати мені, що прийдеш. 

З ліфта до них вийшла задихана жінка приблизно 25 років в неї було чарівне чорне волосся, мигдалеві очі та опухлий круглий животик. Вона швиденько підійшла до Теодора, та сором'язливо впала в його обійми, з надутими щічками. 

— Ах не переживай, люба. Ми з сином, щойно завершили важливу справу і я вирішив, що непогано буде заїхати до тебе. Але забув тебе повідомити, ти мене пробачиш? Як ти себе почуваєш, як дитина?

Він ніжно приголубив її та ніжно пестив тіло та животик.

— В нас все добре, любий, але ти маєш частіше до нас заходити.

— Я буду, я справді буду.

— Обіцяєш?

— Обіцяю.

Вони занурились, у свій рожевий світ, за чим зачаровано спостерігала Алекс. Їй без найменшого зволікання прилетів потиличник від Віктора, що невдоволено похитав головою і тихо кашлянув, привертаючи увагу жінки та батька. 

— Ах, вибач Тео.

— Кхм, нічого. 

Вони відійшли один від одного і ніяково заговорили. Віктор, не бажаючи знову спостерігати за батьком, який зустрів нову весну заговорив. 

— Батьку, ти не бажаєш представити нас?

— Ах, так точно. Луна це Віктор. 

Теодор трохи відійшов і представив Луні Віктора, на що вона злегка схилила голову, було видно, що сімейний етикет їй поки дається важко.

— Ах вибачте за цю сцену, юний пане Вікторе, я Луна. Наложниця Теодора. 

— Нічого. страшного. Рідко коли можна побачити мого батька. Таким. Тому це  я повинен перепрошувати. Сподіваюсь ви народите чудову дитину для мого батька, щоб він міг зробити вас моєю четвертою матір'ю. 

Промовив Віктор з яскравою посмішкою здивувавши батька, та змусивши Луну почервоніти до кінчиків вух, коли вона повільно кивнула. За що в наступну мить він отримав потиличника від батька, на що Алекс, єхидно посміхнулась. Чухаючи потилицю він кинув на неї загрозливий погляд, та знову подивився у перед. 

"Луна Блек. Я зроблю все, щоб не допустити того, що сталось."

Віктор досі чудово пам'ятав той день, коли шукаючи, хоч когось розгрібав завали сімейних маєтків і помітив тіла свого батька та Луни, тоді вже його четвертої дружини. Кам'яний спис пронизував їх тіла наскрізь і впивався в землю. Знаючи її добрий характер він міг чудово собі уявити що сталось. І як його батько в останні хвилини свого життя дивився на її мертве обличчя перед ним де залишалась ніякова посмішка, через те, що вона не змогла йому допомогти.

" Боже, вони знову, може її історія тоді була правдою?"

Він подивився на Теодора та Луну, що кидали погляд один на одного, та наче щось говорили. І потроху згадав її історію. Вона продавала їжу в кіоску, як до неї підійшли бандити, яких прогнав Теодор, що очікував на стандартний розвиток, ресторан, гаманець та ліжко. Але тут головний поворот, що перетворив його з хижого яструба на незграбного ківі. Вона вкрала, його серце після першого шматочка їжі, що сподобався йому настільки, що він запропонував їй відкрити ресторан на рівних умовах. 

"Він вклав сюди багатенько грошей."

Вона була дуже здивована, але міцно трималась, щоб не стрибнути на нього, після того, як він здійснив її мрію. Та була, дуже засмучена тим, що він вважав її такою жінкою. Тому йому довелось пройти весь шлях, щоб вони стали більшим ніж партнерами. І коли вона завагітніла Теодор їй усе розповів, про сім'ю правила, та інше. На що вона сильно образилась, змушуючи його вимолювати прощення з щенячими очима. 

"Мені, це важко, уявити, але з ним все може бути, я не знаю всього досконало."

Віктор нарешті повернувся до реальності помітивши, що батько знову налаштувався на справи та подивився на Луну з посмішкою.

— Нам треба поїсти, а я давненько не куштував твоїх страв. 

— Ой, ти такий. Просто йди вже в першу кімнату, я щось швиденько вам приготую. Я не хочу, щоб в пасинка склалось про мене погане враження. 

Вона кивнула, після чого підморгнула Віктору з очевидним соромом та пішла на кухню. Від чого він відчув, що його комір трохи тисне під пильним поглядом батька. 

— Джордж, нагодуй та дай кілька порад гарненькому хлопчику, я хочу обговорити все з Віктором на одинці.

Теодор зайшов до ліфта та подивився на годинник. Віктор пішов за ним та кинув на останок погляд на Алекса, за спиною якого вже з'явився Джордж з хитрою посмішкою на обличчі, що чомусь нагадала, йому посмішку Гільди. Він кивнув на останок та пішов до ліфта слідом за батьком. 

— Ну давай хлопче. Ти відповіси на кілька моїх запитань. І повинен тебе навчити як бути чудовим дворецьким.