Розділ 43 : Накази Бабусі абсолютні

Лея з батьком сиділи в непримітній машині на деякій відставні від воріт особняка. Вона цілу годину благала батька, щоб він їй показав як будуть поводитись з Тітусом.Разом вони спостерігали як розкішна машина зупинилась прямо перед воротами. І з неї вийшов дворецький та попрямував до охорони. 

— Це його послали захопити Тітуса?

— Так. Це Джордж помічник пана Теодора. Він небезпечний.

— Справді? Він же такий старий. Може йому треба допомогти.

Вона погладила руків'я свого пістолета і подивилась на охоронців, вона відчувала, що вони небезпечні та швидше за все злочинці. Він швидко схопив її руку і похитав головою. 

— Нетреба. І згадай, що ти мені обіцяла. 

— Я не буду втручатись. 

— Правильно. І я можу запевнити він зможе здолати цю купку бандитів без проблем. 

Гарольд пам'ятав ще той день коли йому вперше продемонстрували цю силу. Здолати його не зможуть, а ні ці бандити, а ні армія. Джордж підійшов до воріт та поговорив з охоронцем. Він кивнув і зв'язався з босом та отримавши від нього інструкції намагався грубо його штовхнути. 

— Я вже казав тобі, в пана Тітуса важливий гість, і він не буде з тобою зустрічатись. А також він просив передати, нехай твій пан сам приїжджає до нього і благає, тоді він може і подумає, щоб допомогти Віктору. 

На всю околицю прокричав охоронець коли їм вдалось трохи відштовхнути Джорджа. Який в розгубленості схилив голову і щось тихо проговорив. 

— Його не пустили. 

— Почекай і все побачиш. І пам'ятай, що я тобі сказав, тримай все у таємниці. Це не в нашій юрисдикції. Він скоро вибухне. 

Гарольд давно знав Джорджа, і міг сказати, що дещо він дізнався про його особистість. 

"Він ненавидить коли хтось зневажає його пана. Вони більше не жильці."

Джордж втратив будь-який інтерес до охорони та пішов до воріт. Коли один з них щось прокричав і схопив його за плече. Він кинув на них презирливий погляд, що зрівнював їх з брудом і вже наступної миті хвиля полум'я вибухом вирвалась з-за його спини та майже моментально розплавила ворота і підсмажила охоронців.

— Це те про що я тобі говорив. 

Гарольд вказав на дворецького, що зайшов до двору особняка. витираючи бруд зі свого костюма. 

— Ці сили мають якісь надздібності. Я бачив, що вони можуть тому я і казав тобі зупинитись. Вона самі з усім розберуться і поки немає серйозних проблем ми їх не чіпаємо. 

— А що як станеться щось серйозне? 

Лея вирвалась з розгубленості та подивилась на батька. 

— Ми подаємо скаргу і вони самі з усім розберуться. Ось так і робляться справи.

Вона не могла повірити тому, що він сказав. Хіба він сам не вчив її як слідувати закону, як він може так просто про це говорити.

— Хто вони? Прибульці чи щось подібне?

— Я не знаю всього, але вони, здається такі самі люди як і ми. Просто мають якусь таємницю, яка робить їх надзвичайно сильними. 

Вона хотіла поставити, ще багато питань як роздались звуки пострілів та крики людей, наче на маленькому подвір'ї особняка розверталась війна, машини, ракети та кулемети все це спліталось у какофонію. Поки за кілька хвилин все не затихло. 

— В них там був арсенал? 

— Мабуть. Ти правильно поступила, що розповіла все мені. Якби туди пішли б наші люди вони були б мертві. Як ти могла зрозуміти найкращий спосіб розібратись з цими хлопцями знайти того, хто сильніший і впливовіший. Як я розповів все пану Теодору. Він обіцяв з усім розібратись. Вони ефективно прибирають власний безлад. 

Вона знову шоковано дивилась на свого задоволеного батька, що закрив очі та відкинувся на спинку крісла. Вибухи та постріли зрідка продовжували відбуватись, але доволі швидко припинялись.

— Це божевілля. Хіба вони не зруйнують світ якщо почнуть воювати один з одним?

— Не думай про це. Вони вже давно існують і як бачиш наш світ досі цілий. Вони знають, що роблять. 

Він не міг знати, що його дочка просто вказала, на очевидне майбутнє. Джорджу знадобилось ще кілька хвилин, щоб вийти з особняка тягнучи за собою, щось схоже на людину. І кинути його до багажника, щоб повести назад до дільниці. Звичайно він міг вивести його цілим, та неушкодженим, але Теодор попросив, щоб Тітуса побили до ледь живого стану якщо буде хоч натяк на його супротив. Причини були доволі прозаїчні його батько належав до протилежної фракції та втратити такий шанс він не міг. Навіть якщо це була помилка. 

"До біса! Вони такі круті! І навіть діють ефективніше ніж поліція."

Лея досі не могла повірити своїм очам в те, що зробив Джордж. Вона добре за інших знала, як довго Тітус тікав від покарання та ось його взяли й побили, просто так.

"Може в мене буде шанс приєднатись до них? Може спокусити Віктора? Він здається цікавився мною."

У її голові вже запалювались фантазії, що вона могла б зробити, якби в її руках опинилась би подібна сила. Скільки речей вона могла б зробити заради простих людей. 

— І нам час їхати.

Гарольд завів машину та поїхав слідом за Джорджем навіть не підозрюючи про божевільні думки своєї доньки, що набирали обертів від чого по спині одного юнака пробігали мурашки.

Тим часом Віктор використовував масаж як прикриття, щоб керувати Томом. Хоча це повинна була бути звичайна розвідка він не міг не відчути уколу.

"Так ось про що він тоді говорив, а я і не вірив."

Він відігравав головну роль у ліквідації аукціону діяльність якого розслідував за наказом сім'ї. Тоді він дізнався і про дівчат і про артефакти, але навіть доторкнутись до них не мав права і вони зникли в одному з численних секретних об'єктів сім'ї. І хоча він отримав нагороду вона була навіть близько не порівняна до того, що він зробив і яких ворогів нажив одним простим рухом. 

"Після цього почався кошмар"

І справді світла смуга життя Віктора не була довгою. Лінда, батько Тітуса та істинний власник аукціону почали плести свої інтриги, щоб занурити його у відчай і зрештою вигнати з сім'ї та вбити.