Розділ 40 : Алекс

Віктор сидів на ліжку навпроти хлопця і дивився прямо на нього. Він не міг ніяк забути те відчуття в коридорі, той самий зв'язок, що і з Лілі. Не приховуючи своєї цікавості він оцінив хлопця.

[Ім'я Алексіс Доннер 

Повноваження 6
Рівень 1
Статус Прокляття Скринька (S+ 2м досвіду, 120 вільних атрибутів)
Клас Воїн

Сила 15
Розум 22
Спритність 14
Удача 1
Краса 11
Ордер 10

Навички 

Мистецтво кулака грому (частина перша) A

Статус Долі S+ Страждання (Темний нащадок)]

[Обладнання

Кільце зміни статі (S)
Жетон учня секти Грому (заблоковано)]

Віктор дивився на екран її статистики та ледь помітно облизувався. Він знав як впоратись з прокляттям, навіть таким сильним і знав де можна збільшити її рівень, але в такій бочці меду не могло не бути ложки дьогтю. 

"Темний нащадок. Так це проблема, матір твою, дуже велика проблема. Я вже з нею пов'язаний, тож доведеться розгрібати."

Темний нащадок, це повний антипод нащадка, включно з фіналом їх історії. Вони постійно страждають, а будь-який гарний момент лише затишшя перед бурею трагедії. Якщо Віктор не буде з нею правильно контактувати він згорить у її вогні, і нехай вона потім помститься йому мертвому буде все одно. 

"Слава богу вона тільки зароджена."

Він міг це зрозуміти по типу її прокляття, це було одно з семи проклять S рангу, а якщо конкретно, то "Прокляття Скринька", воно накладається лише на ненароджених дітей. І забирає весь досвід, що отримує жертва до того моменту як сховище не вибухне. 

"Та вона так просто не помре."

Віктор відчував, що коли вона помре, то переродиться та отримує всю заблоковану колись силу і її останнє полум'я розгориться з такою силою, що обпалить світ, але згорить у власному вогні. Такою завжди була доля темного нащадка. 

"Вона темний нащадок, але така сильна. Я так хочу її, що ж робити. Мати двох нащадків під рукою полегшить виконання більшості планів. що ж робити."

Весь цей час вона сиділа опустивши голову навіть не дивлячись на нього, хоча вона відчувала щось дивне з того моменту як зустріла його. нарешті не витримавши тиші вона підняла свою голову, щоб побачити Віктора який вже мріяв про те, що він зробить коли її отримає. 

— Я не хочу знати, про що ти думаєш, але я хлопчик. 

Тихо сказала вона присунувшись до стінки, та підтягуючи ближче ноги. Він прокинувся від свого марення та подивився на неї. 

— Я знаю, знаю. 

Віктор привів себе до ладу та встав з місця підходячи до неї. 

— Вибачте, за цю сцену. Я Віктор Білий і я тут через те, що вбив свого брата. А яка твоя історія?

Вона роззявила рота, та шоковано подивилась на нього. після чого ще розірвала зоровий контакт, сподіваючись, що він відчепиться.

"Он як ти, ну гаразд. Я вдарю тебе туди де болить."

Він відійшов, та знову сів на протилежне ліжко. 

— Тебе вигнали з секти Грому. 

Дівчина шоковано і насторожено подивилась на нього міняючи свою позу, щоб якщо, що в неї було місце для маневру. 

— Ти знаєш мене? Ми зустрічались раніше? Хто ти в біса такий?

— Тепер ти хочеш зі мною говорити. Не турбуйся, я також гравець. А як я дізнався? Подивись на свої руки, це в біса характерні шрами для основної техніки секти. 

Вона обережно погладила дивні шрами у формі блискавок на своїх руках. І її очі мимоволі почали наповнюватись слізьми, хоча вона нічого не сказала у відповідь, він міг багато чого зрозуміти з цих дій. 

— Он, як, Тепер розумію. Але це не все, що я хочу сказати. 

Дівчина в певній розгубленості подивилась на нього. Віктор сидів і його очі говорили про серйозність наступних слів,

— Ти проклятий, і це дуже зле прокляття. 

В її очах з'явилась надія і вона встала підходячи до нього. 

— Ти знаєш, що це?! Ти можеш позбутись від нього?!

Вона ледь кричала коли підійшла до нього і схопила за плечі. Голос тремтів від страху перед його відповіддю батько показував її відомим майстрам, але вони лише розводили руками перед силою її прокляття. Вони не могли навіть наблизитись до відповіді, що це.

— Так, так. Не треба мене так тримати. Але перед цим ти розкажеш мені свою історію, Я не хочу допомагати кому попало. 

Вона лише схилила голову і трохи відійшла сівши на своє ліжко. Вагаючись чи варто, а потім повільно заговорила. 

— Я Алекс Бланк, єдиний нащадок. Ні, більше ні. Я єдиний син свого батька, колишнього патріарха секти Грому. Він помер місяць тому, через хворобу. І я мав стати майбутнім патріархом. Я багато працював, щоб отримати достатньо повноважень, щоб відкрити скриньку предків та отримати знак Патріарха. 

З її очей вже текли сльози, та в наступну мить Віктор помітив зміну у її очах та голосі. 

— Але я не змогла отримати знак, моя наречена, що охороняла мене зрадила. На очах у всіх вона вдарила мене мечем у спину та відкинула від скриньки. Лише кілька людей встали на захист, але були швидко підкорені рештою. Ця сука, взяла жетон зі скриньки та піднесла його як трофей моєму другові, що вийшов з натовпу. 

В її очах проявився найбільший гнів та розпач, і вона стиснула кулаки.

— Він вдарив мене, та прийняв жетон, під очима усіх він назвав мене непридатним, і що патріархом повинен стати хтось сильніший. Ті, що залишились єдино гласно його підтримали.  

Віктор дивився зі сторони, хоча він хотів її підтримати він мав так поводитись, щоб не стати жертвою її долі. Наступної миті вона вже не стримувала сльози. 

— Розумієш я слабкий з самого дитинства і попри тренування не міг стати сильнішим і не міг збільшити рівень. Я здогадувалась про прокляття, але одного разу відлюдник прийшов до нас і сказав, що я проклята, а він нічого не може зробити, бо немає достатньо повноважень.