Розділ 36 : Результати

Протиотрута, пігулка, крапля крові Віктора та кілька крапель синтетичного барвника. Це всі складові "Води Життя" якої випив Том. Добровільне прийняття крові свого нового пана, це ключова умова для створення кривавого раба. 

Печатка силою була вирізана на душі Тома, і позбутись від неї може лише той хто має більший рівень, або повноваження ніж Віктор. Це була його головна ціль і для цього йому довелось пробитись крізь стіни підземелля. Звичайно як і сказав Том це неможливо для нормальних гравців, але Віктор мав достатньо повноважень, щоб ігнорувати такі незначні правила. Хоча щоб впоратись з цим йому довелось найняти цілий загін гоблінів, а там де вони не могли пробитись, довелось копати йому, що було відносно важко без його вірного кайла.       

Підземелля мало 3 нагороди він залишив один та вибив на ньому заповітні системні символи які можуть зрозуміти всі гравці, але писати на них до розплати ніхто не здатен. Справжню нагороду він розділив і дещо заховав, а потім завершуючи свою. аферу Віктор відновив стіну і заховав її своїм умінням, хоча це не було ідеально з першого погляду її важко знайти, і щоб приховати її ще краще він поклав поруч ранці, коли входив. 

Віктор скрізь примружені очі бачив результат своїх дій, Том продовжував насміхатись над ним навіть не підозрюючи у що він втрапив. 

"Смійся зараз, а потім плач, син собаки."

Він непомітно посміхнувся поки розслабився на колінах Лілі, він потрохи оговтувався від удару, що його настиг коли він затаврував душу Тома. Перевівши погляд на бліду Лілі, що гладила його волосся, він обережно підняв руку, щоб доторкнутись до її обличчя, а вона як кішка прилинула до неї.

— Не хвилюйся. Я відчуваю себе краще, просто дай мені трохи подрімати. 

З ніжною посмішкою він звернувся до неї, змушуючи її видихнути з полегшенням, як і решту дівчат, що досі сиділи біля нього. Викликаючи заздрість, у хлопців. 

Том перевів подих, і ніжно посміхаючись встав перед усіма, та навмисно ігноруючи Віктора заговорив.

— Прошу вибачення за мою грубу поведінку раніше...

Але далі його слова не мали сенсу, всі були зачаровані красою Лілі й не звертали уваги на нього. Він міг лише видихнути спостерігаючи як Віктор насолоджувався моментом з Лілі під загальні погляди. 

"Вона така гарна. Якщо він бачить її кожен день, то не дивно, що він встояв переді мною. Але якщо це вона, то я не проти стати її коханкою."

Маргарет мала свої думки, на відміну від інших, які були просто зачаровані її красою та по-доброму заздрили. Петр же, стояв з відкритим ротом і пускав слину. Раптом Лілі вирвалась з атмосфери та помітила тишу навколо і після кількох секунд зрозуміла, що не так, тож вона дістала запасну вуаль. Але це лише більше зачарувало її нових шанувальників. 

— Кхм, вибачте. 

Міна привернула увагу всіх, щоб припинити цю незручну тишу. 

— Томе ми все розуміємо, тобі було дуже боляче і ми раді, що вам вдалось вилікуватись. 

Том був радий, її словам навіть не підозрюючи, що вже кілька разів руйнував її враження про нього. Вона переглянулась зі своєю сестрою і кивнули головою. 

"Вона теж помітила його погляд. Том схожий на нього."

Лише один спогад про Ніка, змушував близнюків тремтіти, тож у пошуках захисту вони непомітно підійшли ближче до Віктора.

Петр оклигав і витер слину рукавом і подивився на постамент. 

— А, нагорода лише одна?

— Ах, точно. розумієш, зазвичай в підземеллі від однієї до трьох нагород якщо не рахувати інші речі які ви здобудете. Але це підземелля всього лише F рангу, то не дивно, що нагорода лише одна. 

Том пояснив йому та іншим розглядаючи стару чашу у своїй руці. 

"Чи може це бути також артефактом? Треба буде показати оцінювачу."

Маргарет перевела заздрісний погляд з дрімотного Віктора і Лілі, що гралась з його волоссям. Вона хотіла бути замість неї, але похитала головою і серйозно подивилась на Тома. 

— Як ми вийдемо з підземелля?

— Ах, проце. Коли відлік завершиться ми будемо перенесені туди звідки прийшли. 

Але він дивився зовсім не на неї, а на Віктора і заздрив, він хотів бути на його місці. Але раптом він перестав посміхатись, а його очі втратили фокус. 

— Вибачте, здається я дещо загубив. 

Том зник так швидко, як міг, що ніхто не встиг й слова сказати, а Маргарет застигла з тупим поглядом у прохід куди він зник.

— Що це з ним? 

Запитала вона інших, але вони могли лише розгублено похитати головою 

— Забудьмо про нього. Ми йому вже, мабуть, не потрібні як друзі. Зрештою ми все одно будемо ходити у різні школи. 

Петро буркнув собі під ніс вдаривши ногою по землі та сів під стіною, дивлячись у стелю. Дівчата розгублено подивились на нього. 

— Що таке? 

— Том, що не розповів про елітну школу?

Петро опустив погляд на Анну в розгубленості. 

— А що з нею? Нащо мені чути як він вихваляється? 

— Ой, та не в цьому справа. Ти тепер гравець і можеш зареєструватись у спеціальний клас. 

Маргарет заговорила та подивилась на нього, а він в розгубленості перевів погляд на неї. 

— Що? До чого тут спеціальний клас?

— Він призначений спеціально для гравців. Нам розповів Віктор. 

Петро зіскочив з місця і підійшов до Віктора, з вогником в очах. 

— Це правда? 

Але Віктор нахмурився у сні та щось бурмотів. Змушуючи всіх вдаватися в питання, що йому сниться. Та кілька фраз вони змогли розібрати

— Так, дуже гарячі дівчата. 

Близнюки та Анна почервоніли та подивились в інший бік. Лілі насупилась і обережно і ледь помітно почала його штрикати пальцями. Арія лише подивилась у гору і закрила рукою обличчя. Петро стояв непорушно та розгублено поки перед ним, а Маргарет рукою прикрила посмішку. 

"Невже він занадто поглинутий фантазією, щоб відповісти?"

Десь за хвилину Віктор припинив бурмотіти та встав на ноги, під дивними поглядами оточення.