Розділ 32 : Угода

Віктор ніжно обіймав дівчину і гладив її по спині. І згадував зачарованих гоблінів яких зустрів на шляху сюди, все що йому потрібно було зробити це лише встромити кинджал їм у горло. Поки вони продовжували йти вперед за нею.

"Як же тобі вдалось їх довести до такого стану?"

Він активував свою навичку і подивися на неї.  

[Ім'я Маргарет Дзвоник

Повноваження 2
Рівень 0
Клас Чарівниця

Сила 22
Розум 25
Спритність 22
Удача 12
Краса 35
Ордер 10

Навички 

Чарівний дотик A
Чарівні очі A 
Танець приманки D

Статус долі E (Зростає)]

Віктор подумки присвиснув.

"Так вона чарівниця, воно і не дивно, що вони були у такому стані. А їй цей клас пасує."

Він роздивлявся її руде кучеряве волосся і грався з ним. Та за кілька хвилин коли вона відносно заспокоїлась він заговорив

— Ти закінчила свій шлюбний ритуал? Моя сорочка промокла від твоїх сліз.

— Ти знаєш, що якби тут була будь-яка нормальна дівчина, тобі було б непереливки.  

Вона розвернулась достатньо, щоб бачити його обличчя, але не покинула його обіймів. 

— Ти не думаєш, що нам варто знайти решту? 

— Ах, точно. 

Хоча Маргарет вийшла з його обіймів, вона схопила його за руку і тримала її між своїх грудей.. Віктор розгублено на неї подивився. 

— Що ти робиш?

 — Я вже все вирішила. А тепер ходімо. 

Вона з веселою посмішкою потягла його за собою. Він лише похитав головою. і поплив за її течією. Нехай вона здавалась хороброю, він розумів, що відбувається у середині неї. 

— Що ти маєш на увазі?

— Я буду твоєю дівчиною. 

Відповіла вона на його запитання, не наважуючись дивитись назад. схоже, що незважаючи нінащо. В неї не була настільки товста шкіра, щоб вимовляти подібне без сорому. Але Віктор ззаду чудово бачив її почервонілі вуха

— Це ти вирішуєш?

— Так. І ти був би великим ідіотом якби відмовився від такої красуні як я. 

Поки він посміхався, вона розвернулась і гордо вказала на себе. 

— Це правда. Але тобі треба дещо знати. В мене вже є наречена, крім того, навколо мене вже кружляє багато гарненьких дівчат. Не розраховуй на те, що будеш особливою. 

Він зупинився і серйозно подивився на неї. 

— Також тобі краще зрозуміти, я належу до сили повноту якої, тобі буде важко зрозуміти. Але ти повинна розуміти, що якщо ти приєднаєшся до мене шляху назад не буде. 

Маргарет могла лише легко кивнути й продовжити йти у перед тягнучи його за собою. Нащо він лише видихнув. 

— Я все розумію. Я дам тобі час на роздуми. Все одно коли ми виберемось з підземелля я буду зайнятий кілька днів. Після я наберу тобі запитаю.

— Гаразд. 

Вона розслабилась і кивнула. Невдовзі вони дійшли до розвилки де вона відділилась від групи. 

— Тут я розлучилась з іншими. Я не знаю куди йти далі. 

Стоячи посеред зали вона дивилась в коридори такі різні, але такі однакові. Віктор лише посміхнувся. 

— А тепер іди за мною. 

Маргарет дивилась на нього тепер коли він тягнув її за собою, в неї був час все як найкраще обдумати. 

"Він про це не сказав, але швидше за все мені нічого не світить. Я не отримаю любові. Я не годжусь на інше, а я вже розмріялась. Треба бути реалісткою Маргарет. Ми з різних світів."

Віктор оглянувся на неї, яка дивилась у землю і починала тихо плакати, нащо він видихнув і заговорив. 

— Ми ще побачимось не турбуйся. Тепер коли ти стала гравцем, для тебе відкрилось багато дверей. І одні з них це елітна школа і спеціальний клас, де буду вчитись і я.

Маргарет відкрила рота і шоковано подивилась на нього, зовсім забуваючи про свої думки. 

— Справді?! Це той який Том планував відвідати?

— Так, так. Цей клас призначений для гравців. Хоча це відносно дорого. 

— Якщо це так, чи не означає це, що Том також гравець? А що тоді означає бути гравцем і що це за система. 

— Так. Він був гравцем, ще до того як ми прийшли сюди. Про інше я розповім  коли ми зустрінемось з рештою. 

Маргарет не могла приховати свого задоволення. Раніше вона навіть мріяти не могла про це, Тепер у неї буде шанс. 

— Ти щаслива, що досі можеш бути з Томом?

— Невже ревнуєш? А як щодо того, щоб ви спонсорували мене? А я тобі все компенсую. 

Маргарет пригнула на нього і злегка відкрила свій костюм показуючи, що під ним. Віктор похитав головою і подивився на стелю. 

"Я не можу не зараз. Після пробудження точно покажу їй хто тут встановлює правила."

Він видихнув й подивився їй в очі. 

— Я тобі не потрібен. Ви збирали кристали? 

— Ці червоні? А вони цінні?

— Зазвичай їх оцінюють у монету. Це волюта гравців, а одну монету можна легко обміняти на грам золота. Але краще пам'ятай монети легко продати за  гроші, але важко купити. 

Маргарет покрутила камінець який їй дав Віктор.

"Вони не такі цінні, але якщо це чиясь робота, можна не слабо так розбагатіти."

Вона подивилась на нього.

— Том саме так розбагатів?

— Мабуть, але підземелля це велика рідкість і вони можуть бути в рази небезпечніші. Це найпростіші кристали з простих монстрів, якби тобі в руки потрапив би рідкісний кристал з небезпечніших монстрів, або артефакт, то була б інша справа. 

Раптом Маргарет застигла на місці і щось пошукала у своєму одязі. Вона дістала нефритовий кулон і показала його Віктору

— Щось подібне?

Віктор кивнув головою. 

"Хоча те, що він розпатякав є офіційною причиною, те що сховалось у тінях, це безперечно ця штука."

Він уважно подивився на неї й тихо та повільно промовив.

— Ця річ, може стати причиною твоєї смерті. 

[Підвіска зброї (S)