Розділ 31 : Маргарет

Поки Віктор слідуючи карті наближався до близнюків. Їх група прокидалась від сну. Минулий день безперечно був новим досвідом для дівчат. Маргарет яка стала чимось на рахунок лідера сиділа перед єдиним входом у їх печеру і згадувала вчорашній день. 

"Я навіть не повірила, що це все справжнє."

Вона як і інші спочатку думала, що це розіграш, дуже дорогий розіграш, якісь екрани перед очима і дуже страшні й реалістичні тварі. Та вже наступної миті коли гоблін ударив її в руку і з рани потекла червона кров всі зрозуміли, що це реальність. Маргарет подивилась на свою руку де залишився слабка червона лінія і перевела погляд на Анну. 

"Добре, що вона з нами"

Після їх першої битви близнюки дістали аптечку і хотіли перев'язати її рану як їх того вчили, та Анна несміливо викликалась, щось перевірити. Вона підійшла і поклала свої руки на рану і сталося диво поріз почав загоюватись з видимою швидкістю. Вона посміхнулась і похитала головою, та її погляд зачепився за одне слово на екрані. 

"Чарівниця. Чого я мала отримати саме цей клас? Невже навіть ця клята система визнала, що я нінащо інше не гідна? Окрім як втішати самовдоволене его цих клятих чоловіків?!"

Маргарет тихо похитала головою, вона не хотіла цього. Це все її проклятий дядько, він який прихистив її після смерті батьків і обіцяв захистити. Він на наступний же день продав її тіло іншому чоловіку за гроші вона не могла утекти, до одного щасливого моменту. 

" Так, цей щасливий момент, я досі пам'ятаю його шоковане обличчя."

Так їй дуже пощастило і вона змогла вирватись з цього пекла, та кошмари досі переслідували її. Але вона більше не у їх владі, і вона здобуде своє щастя, навіть якщо їй доведеться використати чого її навчили ті виродки.

Вже через кілька секунд, вона почула шурхотіння й обернулась, дівчата вилазили зі спальних мішків. Міна підійшла до неї, поки її сестра складала речі. 

— Щось сталось поки ми спали?

— Ні. Ти ж пам'ятаєш ми прибрали усіх, хто вештався поруч перед тим як лягти спати. А нові очевидно не з'явились, тому проблем не було. 

Маргарет встала і розім'яла плечі та повернула кинджал Мані. 

— Поїжмо, перед тим як йти. 

Міна кивнула й дістала зі свого ранця кілька енергетичних батончиків і пляшок з водою. Всі вони були дуже раді, що Віктор зібрав для них ці ранці. Але кожна радість тут була придушена жорстокою реальністю.

"Якщо ми не виберемось за кілька днів, то доведеться їсти ті дивні гриби, що жували гобліни." 

Маргарет похитала головою і подивилась на інших. 

— Я вже давно хотіла дещо запитати.

— М?

— Всі наші класи мають якесь відношення до нашого життєвого досвіду. Анна з дитинства турбувалась про інших і їй подобалось допомагати пораненим тваринам, тому вона отримала Цілитель. А я зі зрозумілих причин Чарівниця. А ви двоє, Служниці Меча. Що ви такого зробили, щоб отримати такий клас?

Близнюки здригнулись і похили голови, вони зараз дуже шкодували, що назвали їм свої класи, але в той час вони не могли мудрувати через емоції. 

— Може це просто збіг обставин? 

Міна нервово відповіла намагаючись зіскочити з запитання. Та Маргарет уважно подивилась на них і посміхнулась після чого встала 

— Невже ти думаєш, що я не помітила? Ще позавчора коли я вперше побачила вас з Віктором в мене склалось дивне враження, а вчора це тільки  підтвердилось. Те як ви ходите, те як ви звертаєтесь до нього перед тим як виправитись. Це було настільки природно, що аж дивно. Ви ж його служниці? 

Близнюки опустили голови й не знали, що сказати. Вони дивились у кам'яну підлогу. Маргарет підійшла до них і присіла. 

— Не турбуйтесь, я збережу вашу таємницю, і Анна зробить те саме. 

Маргарет поклала руку на свої груди, а іншою вказала на здивовану Анну, що стояла трохи осторонь, але вона рішуче кивнула.

— Розкажіть усе.

Мана дивилась на свою сестру, яка зараз не могла знайти слів, щоб усе пояснити й щось вирішивши кивнула.

— Так ми служниці пана Віктора. І живемо ми не з тіткою, ми були служницями маєтку, до його приїзду. 

Тихо заговорила вона, і поки Маргарет просто кивнула, Анна була розгублена, такого вона не очікувала.

— Це правда? Але навіщо? Якщо вам потрібні були гроші, могли б підійти до мене, я б допомогла вам знати підробіток, навіщо для цього ставати покоївками? 

На слова Анни Маргарет лише кивнула.

"Тут є щось більше."

Вона взяла їх за руки та заговорила. 

— Ви можете сказати чому ви це зробили?

Мана злегка штурхнула сестру і поглядом запитала. Міна легко кивнула і заговорила. 

— Я розкажу, але ви повинні поклястись, що ніхто про це не дізнається. 

Маргарет з Анною подивились одна на одну і рішуче кивнули. 

— Ми обіцяємо. 

Близнюки почали розповідати свою історію, про маєток, про Гільду і те як вони стали слугами в обмін на своє життя.

— Це Гільда навчила нас поводитись зі зброєю. Сказала, що всі слуги повинні знати як битись, тоді я не розуміла навіщо, та тепер все стає на свої місця. Це все, що я можу вам розповісти. 

— Це божевілля! Цього я точно не очікувала! Чого ви не викликали поліцію? Вони ж погрожують вам і змушують бути служницями!

Маргарет не встигла нічого сказати як Міна посміхнулась.

— Ти думаєш ми не намагались? Але це точно не спрацює. Ми одного разу втекли й пішли у поліцію, але вони нас і повернули до маєтку. Після чого нас покарали. 

Близнюки здригнулись від однієї згадки проте, що на них очкувало. Маргарет поринула у свої думки, тоді як Анна підійшла й обійняла їх. 

— Вам стільки довелось пережити. Чи можу я якось вам допомогти?

Вони розгубились, але розуміли, що Анна завжди така. 

— Ні, не треба, наш пан добре до нас ставиться. 

Міна тихо сказала з легкою посмішкою. 

— Чи не можете ви його покинути зараз, після того, як стали гравцями?