Розділ 27 : До гори.

З ранку Лілі розбудила Віктора. Він прийняв душ і з її допомогою переодягнувся і спустився до низу. 

В їдальні він побачив Гільду їй було вже явно краще ніж у вчора. Близнюки також більш менш повернулись до звичайного стану. Він пройшов і сів за стіл. 

— Доброго ранку, юний пане.

Синхронно коли він сів сказала Гільда з близнюками. Він уважно дивився на неї й не помітивши нічого дивного вирішив уточнити. Поки Лілі самостійно доглядала за ним.

— Як ти себе почуваєш?

— Завдяки пігулці, від юного пана, вже набагато краще. 

Злегка вклонившись Гільда перевела погляд на близнюків. Вони прийняли якусь команду і ступили вклонившись йому. 

— Ми хотіли подякувати, пану за вашу щедрість, допомогу і наш порятунок. Вчора ми були занадто зайняті доглядом за тіткою Гільдою, що забули подякувати пану. 

— А як ви збираєтесь мені віддячити? 

Віктор посміхнувся й обперши лікті на стіл біля тарілки склав руки й поклав на них підборіддя. Близнюки розгублено дивились на них, очевидно не знаючи, що їм потрібно зробити. Та їм на допомогу вирішила прийти Гільда.

— Як дівчата можуть віддячити юному пану?

— Все просто. Сьогодні в поїздці ви будете служити мені, перед своїми друзями. 

Коли вони дивились на нього благальними очима він ще більше посміхнувся. І коли вони збирались втратити надію, в цій тиші він продовжив. 

— Ви можете сказати їм, що програли парі, і тепер на один день мої слуги. 

Вони подивились одна на одну і кивнули. Це була розумна причина, а вони зрештою його слуги. Тож вони підкорилися і збирались відійти.

— Чудово, а тепер сідайте і приєднуйтесь до мого сніданку. Мені не подобається їсти на самоті. 

За кілька хвилин трапези Міна подивилась на Віктора, який, щось писав у телефоні. 

— Можна запитати?

— Питай. 

Сказав Віктор відклавши телефон і уважно дивлячись на Міну яка тільки но побачила Гільду яка всім виглядом показувала, щоб вона цього не робила. Та цікавість взяла гору.

— Вчора, Нік використав дивний перстень, щоб завдати болю Гільді, але здається на нас це не спрацювало. Чи має це якесь відношення до тату? 

Гільда подивилась на стелю, вона точно вчора казала дівчатам, щоб вони не питали про подібне. Та вони схоже дуже хотіли знати. Він кивнув головою 

— Про це. Здебільшого це таємниця. Але я можу вам дещо сказати. Тату роблять за допомогою артефакту. Думайте, про це як про чарівний пристрій. 

Зазвичай вони б не повірили, і порахували дурістю, якби не вчорашній день, але вони досі сумнівались,

— Якщо ви не вірите перевірте свої тату, вони ж змінили форму. 

Близнюки підірвались з місця і почали перевіряти тату одна в одної, Гільда було хотіла зірватись з місця, щоб покарати їх, але Віктор зупинив її жестом. 

— Це тату дозволяє контролювати слуг їх життя та смерть. Гільда - слуга мого батька, він контролює її тату.  А перстень це засіб для делегування влади над слугами. 

Коли шоковані близнюки дивились на нього. Він підняв руку, щоб вони не перервали його наступні слова. 

— Я позначив вас. Ви це повинні були зрозуміти, саме тому влада мого батька на вас не діє. Тільки я можу тебе карати.

Сказав він з посмішкою, а вони перелякано дивились на нього. 

— Не турбуйтесь ви так. Поки ви не зробите, чогось що завдасть мені болю, або зрадите мене, я не вдамся до таких підлих методів покарання. В мене є набагато кращі, для виховання неслухняних дівчат. Правда Лілі? 

Лілі кивнула, в неї вже лише від однієї згадки засвербіла попка, від чого вона почала ялозити по стільцю. Близнюки не розуміючи подивились на Лілі, а потім одне на одного. Хоча вони не розуміли, про що він каже, вважали, що їм дуже пощастило. 

— Ах, пане, а чого ви не позначили тітку Гільду? Вона змогла б зупинити його, якби ви це зробили. 

— Це не через, те що я цього не хотів. Як я казав раніше вона слуга мого батька, і я не можу її забрати без його згоди. І щоб запобігти дурним питанням ви були простими сімейними слугами, а оскільки мій батько старійшина він також міг карати й вас. 

Близнюки кивнули головою. і збирались поставити ще кілька питань. 

— Я знаю, що вам хочеться дізнатись більше, але це все, що я можу сказати вам на цей час. А тепер йдіть і готуйтесь. Ми пройдемо крізь ліс, тож вдягніться відповідно, а також в моїй кімнаті візьміть два рожеві ранці. 

Коли близнюки пішли обговорюючи те, що вони зараз дізнались. Гільда уважно подивилась на нього. 

— Чи було потрібно це розкривати, юний пане?

— Вони все одно рано чи пізно про це дізнаються. 

— Зрозуміла, юний пане. А що робити з вашими трофеями?

— Залиш, а коли хтось прийде його забрати нехай беруть. Ти дзвонила моєму батькові? 

— Так, ще вчора в вечорі. Він просив передати, що сам розбереться з паном Ніком. 

Відповіла вона з посмішкою, яку розділяли й Віктор з Лілі, але з зовсім інших причин. Вони вийшли з їдальні залишивши Гільду на самоті. 

— Принеси з моєї кімнати два чорних рані. Візьми собі більший, а я менший. 

За кілька хвилин Віктор сидів на дивані п'ючи чай уникаючи питань розгублених близнюків, що перевірили свої ранці, але він тактично уникав питань.

"Хіба ми не збираємось туди всього на кілька годин?"

Та незабаром вони почули машини, що під'їжджають до маєтку, а за кілька хвилин до кімнати увійшла Гільда з Арією. 

— Доброго ранку, юний пане. 

— Добрий ранок. Ти маєш чудовий вигляд Хоча це цікавий вибір. 

Віктор розглядав незадоволену Арію в камуфляжному мисливському костюмі.  

— Що в мене не має іншого одягу для такої подорожі. А цей я носила коли батько брав мене з собою на полювання. 

— Он як. Не має значення. Все готово?

— Так, є два фургони, і ми всі готові їхати. 

— Ти сідала?

— Так дорогою сюди. 

— Чудово, а тепер за мною.