Розділ 26 : Нічні справи

Коли Віктор почув звук машини, що від'їжджає і видихнув з полегшенням. Він швидко підійшов до Гільди й присівши почав її перевіряти.  Близнюки вже давно хотіли викликати швидку, але Лілі їх зупинила. 

Стан Гільди не можна назвати легким, але він точно не є критичним. Гравці набагато витриваліші й мають більші регенеративні властивості.

"Хоча вона виживе, я не можу її просто так залишити. Зрештою я міг цього не допустити."

Похитавши головою Віктор витяг невеликий мішечок з кількома пігулками кольору крові. Він тільки, що їх купив за п'ять тисяч монет в системі. Близнюки гадали навіщо він носив їх з собою і для чого зараз дістав. 

Гільда прийшла в себе як раз вчасно, щоб позбавити його дилеми, що робити. Тому він приклав пігулку до її рота. Вона впізнала те, що їй пропонував Віктор, це була "Мала Пігулка Зцілення" і хоча на її рівні вона буде не такою ефективною, цього буде вдосталь. Тож коли Віктор підніс пігулку до її рота, Гільда без роздумів проковтнула. 

Спочатку нічого наче не змінилось, але доволі швидко, вона відчула тепло, що розтікається по її тілу. І вже за кілька секунд Гільда яка була дуже слабкою почала приходити до тями й вже могла самостійно обпертись на стіну, вже завтра зможе ходити. 

Побачивши як вона встала, близнюки підбігли й обійняли її. Та дещо зрозумівши, вони кинули ошелешений погляд на Віктора. Вони не розуміли як, але її стан безумовно покращився. І Міна вирішила поцікавитись, що ж це таке.

— Що це за пігулка, пане?

— Це секрет. Вже завтра вона буде ходити, її травма не така вже й важка. 

Відповів Віктор з легкою посмішкою. Він не збирався, їм зараз цього пояснювати. 

"Ще не час, а в мене, ще є про що турбуватись."

Віктор встав й подивився на близнюків. 

— Чому б вам не взяти Гільду і піти до власної кімнати? 

Пропозиція Віктора їх змусила розгубитись. 

"Невже все вже гаразд? Чи не краще було б викликати лікаря?"

Та перш ніж вони встигли озвучити свої думки, Віктор заговорив знову. 

 — І взагалі, скільки, ще ви будете в такому вигляді переді мною? Хоча це безумовно чудове видовище. 

Сказав Він уважно розглядаючи їх тіла. Вони опустили голови, щоб зрозуміти про, що він говорить. І їх обличчя почервоніли до краєчків вух. Близнюки втекли до кімнат у пошуку речей, щоб прикрити свої тіла.

Гільда прикрила рукою рота і випустила легенький смішок, тоді як Віктор просто посміхався. Та коли вони перестали чути їх кроки, повернулись до серйозного стану, це немаленька проблема яку їм потрібно вирішити. 

— Повідом батьку і розкажи, що сталось. Нік може захотіти помститись. 

Віктор говорив серйозно наче Нік дожеве до завтра. Він роззирнувся в кімнаті, щоб перевірити де Лілі, але її не було, схоже вона зникла, в якийсь момент. 

"Розумна дівчинка"

Гільда вже збиралась кивнути, як уважно подивилась на нього

— Чи є пігулка таємницею? 

— Не від батька. 

Сказав Віктор почувши кроки близнюків, що повертались. Гільда яка їх теж помітила лише кивнула. Дівчата схопили її й збирались відвести до кімнати. 

— Сьогодні догляньте її, а завтра з ранку будьте готові, до нашої подорожі. 

Вони уважно кивнули й почали йти. По дорозі розпитуючи Гільду, чи не потрібен їй лікар в решті решт. 

Коли в кімнаті нікого окрім Віктора не було, він сів на диван і подивився в стелю.

— Він пішов?

Запитав Віктор в тиші й подивився на Лілі, яка безшумно увійшла в кімнату. 

— Так. Я також перевірила маєток, і слідів бомб немає, та треба буде провести більш детальну перевірку. 

— Добре. Перевір усе. Але якщо помітиш будь-які шпигунські пристрої удай, що нічого не бачила, а запам'ятай їх розташування. 

Лілі кивнула, хоча вона була трохи розгублена. 

" Чи могли з'явитись за цей день нові?" 

Поки вона думала, чи могли, чи ні. Віктор встав і пішов до вікна й подивився в далину. 

— В мене ще є справи. Якщо хтось буде питати скажи, що я дуже втомився і ліг спати й нікого не пускай у мою кімнату. 

Лілі підійшла ближче. Вона дуже хотіла бути поруч з ним і турбувалась за його здоров'я. Та її зупинила його рука яку він поклав на її чорне як крило ворони волосся. Віктор розвернувся й з ніжною посмішкою подивився на неї. 

— Не турбуйся за мене я сильніший ніж виглядаю. 

Раптом пролунав вибух, й Віктор з Лілі посміхнулись. Хоча вона не знала, багато про Ніка, але відчувала, що він схожий на Гая. Він перестав її гладити й розвернувся.

— А тепер йди. Нам всім треба зробити свої справи. 

— Зрозуміла. Бережіть себе. 

Віктор посміхнувся, йому була до серця турбота Лілі. Але зараз не час, щоб ніжитись у таких думках, на нього чекали важливі справи. 

"Тепер треба йти обережно. Сімейні інквізитори просто так не відступлять. Але це найкращий варіант на цей час"

Він уважно оглянув речі які назвав трофеями. Кілька банківських карток не мали жодної цінності. 

" Якщо я хочу сховати, щось від сім'ї йти до банку це останній варіант."

Він знайшов жовтий жетон, кільце адміністратора, яке він використовував, щоб катувати Гільду. Це спеціальна каблучка, яку підписав Теодор і вона дозволяла керувати його слугами без його безпосередньої присутності. 

"Брати це, лише полегшить доведення моєї вини."

Тож він відклав їх до решти речей. Продовжуючи свої пошуки він помітив, що телефонів немає. 

" Схоже він сховав його, щоб сім'ї було важче зрозуміти, що сталось. Це треба буде знайти."

Але що дійсно стало цікавим, це кілька останніх предметів. Ще одне кільце, набір ключів і склянка з дивною рідною. Він залишив купу в кутку і почав їх роздивлятись.

Кільце схоже було на артефакт і Віктор його оцінив.

Назва Перстень малих майстрів F+

Власник Відсутній

Дозволяє затаврувати ціль. Можна катувати, вбивати й спілкуватись на відстані.