Розділ 25 : Біда

Віктор взяв машину і вони поїхали до маєтку. Всю дорогу в машині була цілковита тиша. Близнюки не знали, що запитати, чи як пояснити. А Віктор похмуро дивився у гору. 

Біля підніжжя пагорба Віктор зупинив машину заплатив водієві й вийшов.

— Я хочу пройтись з Лілі, а вам двом, мабуть, треба багато про що поговорити. 

Вони вдячно кивнули йому. Їм справді було, про що поговорити. Машина поїхала далі й зупинилась біля воріт маєтку. Близнюки вийшли подякували водієві й привітались з охоронцем. Й почали підійматись до маєтку не розуміючи, якій жалісливий погляд він на них кидає. 

— Як ти думаєш, що нам робити? Том сказав, що ми обидві йому подобаємось. 

— Я не знаю. Я була дуже рада, коли він сказав, що ми обидві йому подобаємось. Але, ліжко, що він мав на увазі?

Запитала Міна думку сестри. 

— Хм. я теж не знаю. Але ти помітила, що том поводився дивно? Він продовжував дивитись на міс Лілі.

— Може він закохався в неї?

Запитала Мана у своєї насупленої сестри все ближче і ближче підходячи до маєтку. 

— Навіть якщо це так. Йому нічого не світить, бо вона сказала, що завжди буде з ним. Але його поведінка дійсно змушує мене вагатись.

— Я теж цього не розумію. Але Том сьогодні дивний, він завжди був добрим і ніжним. Але чи може бути, що це лише його маска?

— Але як розібратись?

— Може спитаємо у тітки Гільди?

— Однозначно ні! Навіть якщо пан нас розуміє, то вона точно цього не зробить! І я не хочу знову проходити крізь її покарання. 

Після слів Міна обидві сестри здригнулись, вони досі пам'ятали покарання Гільди й це не самі теплі спогади.

— Може тоді спитати пана?

— Хм, непогана ідея він нас розуміє в решті решт. 

Близнюки посміхались, не розуміючи, що, вони вже в пастці й повільно варяться. З цим їх розмова закінчилась коли біля будинку вони помітили кабріолет. 

— Машина хтось приїхав?

— Треба буде спитати тітку. А зараз давай обережно зайдемо, щоб нікого не турбувати. 

На їх превеликий подив в середині сидів на дивані пихатий молодий чоловік з коричневим волоссям і відповідним костюмом. Поруч з ним стояло двоє лисих чоловіків, одягнутих в хакі майку, штани й чоботи.

Гільда стояла мовчки біля стіни й близнюки помітили слід ляпаса на її обличчі. Вона гнівно дивилась на нього наче хотіла вбити, але з якоїсь причини наче не могла. 

— Як ти й сказав, ця сука ховала від мене кількох пташенят. 

Один з чоловіків з посмішкою кивнув. Це саме він доповів йому, про них коли кілька днів тому оглядав територію маєтку. Хлопець встав і підійшов до Гільди, і схопив її за обличчя і змусив подивитись на близнюків. 

— Що тепер ти будеш казати? Продовжуватимеш заперечувати? 

Гільда перевела на нього погляд й зі скритою злобою й отрутою в очах тихо заговорила.

— Юний пан, Нік. Вони вже відслужили юному пану Віктору. А також вони його слуги. Ви не можете їх чіпати, Ви ж знаєте сімейні правила. 

На це він відповів ляпасом. 

— Чхати я хотів на Віктора. Я вже знаю, що він ніхто у родині, і ледь пройшов церемонію, а батько так розсердився, що вигнав його сюди, до оголошення результатів, щоб зберегти обличчя. 

Гільда дивилась на нього як на позбавленого розуму. Але Нік не звернув уваги й дістав чорне кільце. І вказав на неї її тату засвітилось червоним світлом і поступово ставало сильнішим, поки вона не впала на підлогу від сильного болю. Він задоволено кивнув і почав бити її ногами 

Нік був задоволений відчуттям коли Гільда яка набагато сильніша за нього безпорадно лежала під його ногами, і не важливо, що для цього він використав кільце. 
 
Він дійсно боїться сімейних правил, але зараз він може їх ігнорувати. В цьому маєтку немає камер, а коли він буде йти, то обов'язково позбудеться слідів.

"Я маю їх підтримку. І я візьму цих близнюків без наслідків і позбудуть Віктора як мені наказали."

Міна закрила собою сестру коли Нік зупинився і подивився на них. 

— Стій і відпусти Гільду! Ти не можеш цього зробити мій пан тебе покарає. 

— Справді й де він?

Він почав йти до них.

— Він скоро буде. Тож тобі краще зупинитись. 

— Ти смієш мені наказувати? Я зараз тобі покажу!

Сказав Нік і направив на Міну перстень. Він засвітився червоним, близнюки закрили очі й нічого не сталось. Він розгубився, а  один з чоловіків пустив стишений смішок, але молодик його почув і кинув отруйний погляд змусивши того закашлятись. 

— Здається він все ж тебе затаврував. Але мене це не зупинить. 

Він зірвав червоні сукні відкриваючи їх тіла і вибив з рук телефон на якому було зображено виклик Віктора. Він почав роздивлятись їх уважно облизуючи губи. 

— Непогано. Але навіть не думай про втечу. 

Він без проблем міг вгадати їх наміри і думки. Бачив погляди які вони кидали на Гільду двері наче в надії. Яку він збирався розбити. Чоловіки в хакі схопили дівчат і потягли до середини кімнати.

Коли вони підняли голови наче не досі не втратили надію і дивились на нього з презирством. Нік завдав удару, що не завадило їм продовжувати дивитись так на нього. 

Обіймаючи одна одну і дивлячись на зачинені двері в надії. Поки Нік тріумфував. В його голові все уже відбулось. І він готовий це втілити у реальність. 

— Тебе ніхто не врятує. Я проведу з вами всю ніч, а коли Віктор вилізе зі своєї нори. Я може так і бути дозволю йому доторкнутись до вас знову. Я чув, він любить подібне, але після мене він не буде тобі потрібен.

Він нахилився до Мани й схопивши її за підборіддя дивився в очі. 

"А коли, він буде на піку насолоди, я його вб'ю. І зроблю все як нещасний випадок."

Голос одного з чоловіків вибив його з думок. 

— А як же ми босе?

— Не турбуйтесь, ти теж дочекаєшся своєї черги. Як ми зазвичай і робимо. А ви дівчата запам'ятаєте цей день на все життя.

За кілька хвилин до цього, Віктор повільно йшов разом з Лілі, до воріт маєтку, і дивився у темне небо.