Розділ 22 : Фіолетовий

Віктор не брав машину, а вирішив пройти пішки, оскільки торговий район знаходиться доволі близько. Шлях займав всього кілька хвилин і він ним насолоджувався, як і отримував певне задоволення від заздрісних поглядів йдучи в оточенні трьох прекрасних дівчат. 

Доволі швидко вони прийшли до багатого магазини мобільних пристроїв. Перевіривши вивіску він відмітив особливий символ, що підтверджував цей магазин як власність його сім'ї. Без сумнівів він зайшов у середину.

В магазині було багато телефонів, але точно не для всіх. Кожен телефон і аксесуари до них мали у своїй ціні в середньому близько трьох нулів. І вигляд в них був доволі помпезний, позолота корпусів, чи діамантові чохли.

Лілі стояла біля Віктора, не звертаючи увагу на телефони. І хоча близнюки не були фанатами такого роду речей, їх погляд все ж бігав по вітринах. 

Віктор поглядом шукав консультанта, але вона вже була зайнята іншим хлопцем в чорному костюмі. Він хотів купити телефон для своєї подруги, але вона досі не могла визначитись з кольором, до деякого роздратування консультанта, яка професійно вела справи й тримала приємну посмішку. 

Віктор не хотів створювати проблем, але стояв у режимі пасивної агресії, розглядаючи доступні на вітрині моделі, гадаючи які було б непогано купити для близнюків. 

Хлопець явно хотів привести вибір дівчини до дешевої моделі. І в розпачі роззирнувся як раптом побачив трьох дівчат. В його голові почали пробігати кілька думок, а погляд пробігав по їх тілах.

"Які гарненькі близнюки. І та в вуалі також дуже гарна."

Він хотів побачити, що знаходиться за вуаллю Лілі, і покинувши свою приголомшену дівчину. Яка йому вже точно не здавалась такою красивою, тож він пішов представитись. 

— Привіт красуні. Мене звуть Ллойд Томсон я старший менеджер у "Зелених Технологіях". І якщо ви хочете, тут щось, я можу для вас це купити. Я маю шестизначну зар...

Жалібний крик оголосив магазин. Під розгубленими поглядами Ллойд стояв на колінах тримаючись за промежину і кричав, очевидно він був доволі ніжним і голосив дивлячись на Віктора вбивчими очима. 

— Ти! Ти за це заплатиш!

Йому було на це плювати, бо ніхто не міг торкатись його дівчат окрім самого Віктора. А дівчина Ллойда кричала і вказувала на нього обіймаючи свого хлопця. 

Коли консультант хотіла викликати охорону і поліцію Віктор дістав сімейний жетон. Вона придивилась й швидко вклонилась і звернулась до охорони. 

— Стоп. Подивіться. 

— Ми бачили юного пана. 

Сказали охоронці, коли підійшли до Віктора і вклонились під загальними розгубленими поглядами. 

— Візьміть сміття, викиньте їх і внесіть до чорного списку.

Сказав він і показував на Ллойда і його дівчину. Охоронці схили голову й схопили їх і вийшли з чорного ходу. В магазині запанувала тиша Віктор подивися на консультанта. 

— Знайди нам окрему кімнату і поклич менеджера. 

Вона кивнула і жестом попросила його піти за нею нагору у розкішну залу очкування. Після чого пішла, щоб повідомити менеджера. Після чого знову повернулась і повідомила, що менеджер затримується й принесла чаю.

Віктор сидів й пив чай з дівчатами які були здивовані й розважені жорстокими його діями відносно самовпевненого хлопця. 

"Він доволі ревнивий і власницький." 

Загалом думали дівчата, а в близнюків. було ще кілька слів.

" Але він готовий когось з нас відпустити"

Маючи подібні думки вони впевнювались у важкості його рішення й важливості того питання, що вони повинні поставити Тому.  

— Тобі сподобався якийсь із телефонів унизу?

Вони подивились одна на одну і трохи повагались. 

— Пане, не те щоб вони нам не подобались. Але ми не хочемо чогось такого  кричущого.

— Зрозуміло, а як щодо тебе, Лілі? Тобі потрібен телефон, щоб я міг з тобою легко зв'язатись і ти без проблем могла доповідати моїй матері. 

Сказав він з посмішкою почервонілій Лілі, яка була вражена його увагою і відчула як її попка засвербіла згадуючи ранковий урок.

" Мені не потрібен телефон, якщо я буду з ним поруч, але він мені потрібен, щоб я могла негайно кинутись йому на допомогу."

Зваживши за і проти, вона подивилась на нього й подивилась на нього. 

— Я вважаю, що пан повинен придбати сімейний кастомний телефон VX для кожного.

Віктор кивнув. він мав подібний в минулому. Цей телефон випереджає по технологіях на десятиліття ніж публічні флагмани. Лілі побачила занепокоєння і розгублення близнюків, вона з посмішкою заговорила. 

— Не хвилюйтесь. Це особливий телефон, і він набагато кращий за все, що ви могли купити. 

Вона, мабуть, мала про них гарне враження.про них. Тож їм стало ще більш цікаво дізнатись більше про неї. Вона не здавалась їм поганою людиною. 

За кілька хвилин роздався тихий стук і у кімнату увійшов чоловік середніх років в сірому костюмі з полисілою головою. 

— Ласкова просимо, юний пане. Що може зробити для тебе цей слуга?

— Мені потрібен новий телефон MX. Оскільки минулий забрала поліція, заблокуйте його та перенесіть дані й мій захищений номер. Також мені потрібно кілька телефонів VX два рожевих і один фіолетовий для дівчат.

Він попри те, що здавалось не турбувався про подібне помітив до якого кольору вони тягнулись і якого кольору були їх минулі телефони. 

— Юний пане, мені знадобиться перевірити ваш жетон, щоб отримати MX. 

MX був телефоном з особливими функціями лише частина яких була в більш послабленій версії VX, Але доступні вони були лише певним рангам. 

Віктор кинув фіолетовий нефрит змусивши менеджера в паніці невдоволено подивитись на нього. Але коли він уважно подивився на жетон, він наче отримав гарячу картоплю.

" До біса, вона не сказала, що він еліта! Я б раніше прийшов, ні я б точно прилетів до нього!"

Підтвердивши він швидко повернув жетон після підтвердження автентичності й номера який йому знадобиться для перенесення захищеної лінії.