Розділ 19 : Кліше

Лея не довго розмовляла телефоном, після чого замовкла.. Й твердими важкими кроками наче виміщаючи на землю свій гнів підійшла до нього.

— Ви вільні. Можете йти, але знай я буду стежити за тобою. " Твої зв'язки допомогли тобі сьогодні, але чи врятують вони тебе коли я зловлю тебе на гарячому?"

Хоча Віктор не чув її думок, він міг зрозуміти їх по її виразу, й подарував їй широку посмішку, коли виходив з машини. На що вона роздратовано крикнула на напарника, щоб швидко сідав, Гучно вдарила дверима, і з димком стартувала з місця сподіваючись, що Віктора покриє пилом з ніг до голови. 

— До біса тебе! " Рано чи пізно я повинен подбати про це пташеня"

Віктор копнув землю ногою, розвернувшись почав намацувати кишені. Щось шукаючи під поглядом близнюків. 

— Де ж він? 

— Пане якщо ви шукаєте телефон, то його забрав офіцер.

Віктор подивився на Міну після чого подивився у слід машині. Й наче запитуючи підтвердження. На що вона з сестрою кивнули. 

— Ааа, чорт би її побрав! Дай свій.

— В машині.

Віктор перевів погляд на Ману, яка також похитала головою й вказала на згорілу машину. Він схопився за голову після чого повільно видихнув. 

" Так, з моїм телефоном вона нічого не зробить. Сімейні телефони не те з чим може щось зробити новачок"

Так оглянувши близнюків й подивившись на себе він знову видихнув.

" В нас ні грошей, ні телефонів. Треба було попросити її нас підвезти."

Віктор знову видихнув й почав оглядати місцевість, за кілька секунд він помітив трохи в далині дорожній знак. Підійшовши до нього він зрозумів, що до компанії ближче ніж до будинку. 

— Ходімо. Треба буде пройтись кілька хвилин. 

Десь за пів години під пекучим сонцем вони підійшли до компанії. Хоча з Віктором все було гаразд, дівчата були дуже втомлені й ледь не валились з ніг. 

Та коли вони збирались зайти їх зупинили охоронці, що стояли перед входом. 

— Допускаються лише співробітники, чи люди які мають справи в середині. 

Сказав охоронець зневажливим поглядом дивлячись на вдягнутого в пошарпаний одяг й вкритого пилом Віктора. 

— І зараз ми не приймаємо моделей. Прослуховування закінчилось вчора. 

Сказав інший роздивляючись уважно близнюків. 

— Мене звуть Віктор Білий і в мене призначена зустріч з пані Карлою Райс. І якщо, що то я виглядаю так через те, що втрапив у аварію дорогою сюди. 

Спокійно проговорив Віктор стоячи прямо перед охоронцем й спостерігаючи за його реакцією і поведінкою, та він залишився стояти на місці й зневажливо подивився на нього. 

— В тебе призначено зустріч з віцепрезиденткою? Ти, мабуть, ідіот. Як така поважна людина може зустрічатись з таким жебраком як ти. А тепер вали.

— Перевір це. В тебе це не повинно зайняти багато часу. 

Сказав Віктор втрачаючи залишки терпіння, й стаючи ще більш роздратованим. Він не хотів створювати проблеми на вході у власну компанію, одразу як прибув. Та охоронець не зробив жодного кроку і розім'яв кулаки. 

— Я сказав. Вали. Чи хочеш, щоб я тобі допоміг?

"Це йому, хтось дав такі накази? Він в біса занадто нерозумний."

Віктор видихнув трошки відійшовши, й викликаючи задоволену посмішку в охорони. Після чого розвернувся і з усієї сили вдарив кулаком прямо в неї, як у в мішень. Від цього удару охоронець влетів у скляні двері розбиваючи їх на тисячі фрагментів. Другий охоронець не встиг нічого зробити як прилетів другий удар ногою і він також залетів слідом за першим. 

Близнюки здивовано і з деяким острахом подивились на нього. З вестибюля роздався крик й було чутно як дівчина почала викликати охорону. Віктор не звернув на це жодної уваги й увійшов всередину, після чого розвернувся і покликав їх за собою. 

В середині на них чекала шокована дівчина за стійкою. 

— С-стійте, або я викличу поліцію! Ви знаєте, що вам буде за те, що ви створюєте проблеми компанії?!

Віктор не гаяв часу і дуже швидко підійшов до неї й схопив її за руку і не давши їй подзвонити. 

— Слухай сюди уважно, бо я двічі цього не скажу. Дзвони Карлі, своїй віцепрезидентці. Й скажи, що приїхав Віктор Білий. В мене з нею зустріч і серйозна розмова. Дуже серйозна розмова. 

Дівчина з острахом кивнула. На що він посміхнувся і відпустив її руку. Вона бачила, що сталось з охоронцями й тепер коли він стояв перед нею боялась його не послухатись. Вона набрала секретаря спостерігаючи як до зали один за одним входили охоронці оточуючи його.

Під холодним поглядом Віктора, вона провела швидку розмову з секретаркою й прикрила рота рукою по-новому дивлячись на нього. Дивлячись на охоронців, що очікували на її слова готуючи свої кийки. 

— Міс Сьюзен, підтвердила, що в віцепрезидентки заплановано зустріч з Віктором Білим. Однак вона дуже зайнята і просила, щоб він її почекав у вестибюлі. 

Охоронці відступили, та залишались пильними. Явно очікуючи наказів. Тим часом Віктор вихопив з рук дівчини телефон.

— Тоді я зроблю кілька дзвінків. 

Віктор набрав особняк і повідомив Гільду, щоб вона відправила Лілі з його документами та картками до компанії. також повідомив про аварію та завірив, що з ним та близнюками все гаразд. 

Наступний дзвінок був до шефа поліції та батька Леї. Його номер Віктор запам'ятав завдяки ейдетичній пам'яті, яку він розвив в минулому житті, а розмова складалась лише з кількох слів.

— Вітаю, дядьку Гарольд. Це знову я Віктор. Ігноруйте всі дзвінки й повідомлення відносно "Медіа  Горизонтів". Лише сьогодні. Дякую. 

Віктор розвернувся й подивився на людей, що стояли в вестибюлі.

" Карла, Карла, ти хотіла мені показати хто тут насправді керує?"

Віктор уважно оглянув кожного охоронця, в нього не залишилось жодного бажання грати в ці ігри. 

"Ах, а обличчя та всі знайомі. хлопці давно не бачились. Ну все, почнімо"

Віктор прикинув швидкий план дій. Й кинув швидкий погляд на близнюків і посміхнувся. Й нехай вони не так добре його знали, але швидко зрозуміли й відійшли до стіни. На що він схвально кивнув.