Розділ 12 : Прибуття.

Віктор вийшов з літака і примружив очі коли відчув, що Лілі стоїть за ним. Він рішуче притягнув її до себе й почав шепотіти їй на вухо.

— Я буду поводитися як зарозумілий юний пан. Що боїться сильних і знущається зі слабких, підіграй мені. 

Лілі здивовано подивилась на нього, але погодилась.

" Хіба ти не завжди такий?"

Віктору не потрібні були слова, щоб зрозуміти про. що вона думає коли дивиться на нього. Від чого його серце трохи заболіло. Він думав, що в її голові має більш крутий образ.

Вони пройшли без жодних перевірок, бо як і більша частина нерухомості в цьому місті аеропорт також належав сім'ї. Їм також не потрібно було очікувати на багаж, всі його речі вже були в його новому домі, а в неї... Їх просто не було. 

Біля виходу на них очікував розкішний автомобіль з логотипом "Медіа горизонтів". Перед ним стояв молодий чоловік з зачесаним волоссям тримаючи в руках в руках фотокартку. 

— Містер Віктор Білий? 

Запитав той коли підходив до Віктора, на що той лише злегка кивнув, наче не приділяючи багато уваги до відповіді простому чоловіку. 

— Вітаю. Мене звуть Лео. Я водій у вашій компанії. Віцепрезидентка доручила мені забрати вас. 
 
— Хм, водій? Чому ви так, запізнилися. Ти мав на мене очікувати біля трапа, а не тут. 

Роздратовано заговорив Віктор через кілька секунд його погляд наче перестав ловити Лео і він швидко роззирнувся. 

— І де в біса віцепрезидентка? Я знаю, що вона красуня і навіть сподобалась моєму. батькові, та це не дозволяє їй, мене так просто ігнорувати.

Віктор у своїй мові ледь не шипів. З кожним словом ледь не розбухаючи від гніву. Лілі була здивована його поведінкою і ледь не подумала, що це справді його думки. Та швидко підлаштувалась, щоб доповнити його образ. 

— Не гнівайтесь пане. Він не має туди доступу. Давайте швиденько перевіримо маєток, який подарував вам батько, ви ж обіцяли мені його показати. А на рахунок віцепрезидентки, то ви можете зустріти її завтра і покарати за неповагу. 

Віктор розгнівано подивився на Лілі. Та коли почув останні слова посміхнувся і ледь нечутно їх повторив, а потім задоволено кивнув. Після чого пішов до машини. Вона ж тим часом злегка вклонилася Лео.

— Вибачте. Просто в останні кілька днів в нього доволі стислий графік. через, що він дещо роздратований. Також дозвольте представитись я Лілі його помічниця. 

Зустрівшись поглядами з Лілі, Лео затамував подих. Раніше він не звертав на неї жодної уваги. Але тепер, він зрозумів, що дарма. Хоча було надзвичайно шкода, що вона носила вуаль і він не міг чітко розгледіти її обличчя. 

Зібравшись з думками він простягнув до неї руку з яскравою посмішкою на обличчі. 

— Вітаю, міс Лілі 

Та не встигли вони навіть потиснути руки, як пролунав сердитий голос Віктора, що вже стояв біля машини. 

— На що ти в біса чекаєш?! Мені потрібно нагадувати тобі, щоб ти відчинив кляті двері? Ти хочеш, щоб тебе звільнили? Чи ти не маєш достатньо виховання, щоб виконувати свою роботу?

Лео швидко побіг до машини внутрішньо плачучи. Сьогодні віцепрезидентка викликала його особисто, щоб повідомити про те, що новий генеральний директор приїде сьогодні, а він буде його особистим водієм. Також йому дали файл для ознайомлення, щоб той не припуститися помилки при спілкуванні з ним. 

"Я гадав це буде мій шанс, коли зрозумів ким був новий власник, коли почув чутки. Та це більше схоже на величезну проблему"

Лео невдоволено йшов до машини за чим з деякою насолодою спостерігав Віктор. 

" Я знаю про, що ти думаєш, але не турбуйся я чудово зіграю тобою в цій партії"

Коли двері машини були відчинені Лілі залізла і протерла сидіння після чого сіла очікуючи на Віктора, але той зі своєю поставою вдарився головою об дах машини, від чого кинув вбивчий погляд на Лео, але той вдав наче вже давно дивився кудись далеко. Лілі ж швидко простягла руки до Віктора і злегка затягнула його в машину. 

Закриваючи двері машини і йдучи до водійського місця він думав, що йому тепер робити.

" Схоже ця дівчина знає як з ним поводитись. Я повинен також пристосуватись, і скористатись його нерозсудливістю."

Коли він сів на місце водія, то отримав адресу від Лілі. Зрушивши з місця він побачив як Лілі масажувала голову Віктора, після чого прочитала по його губах наступний наказ і трохи відкривши обличчя швидко клюнула його у голову. Від чого Лео ледь не втратив керування, та все ж він був професійним водієм і втримав машину на дорозі. 

"Вона до біса гарна! Ах, чого вона повинна бути саме з цим хлопцем. Це як розу покласти в коров'ячий гній. Дуже багатий гній."
Він дійсно починав ненавидіти нового директора, але швидко нагадав собі, що треба бути терплячим. Він повинен з ним зблизитись і колись ... На його обличчі з'явилась доволі неприємна посмішка. 

Машина доволі швидко дісталась до маєтку, група будівель на пагорбі здебільшого оточена вічно зеленим лісом, розкинулась в повній красі там були очевидно тут було все, що може знадобитись господарю.

Лео не міг приховати свого захоплення, він навіть мріяти не міг про подібний будинок.

Віктор пригадував, як в минулому відвідував це місце, тоді це було згарище, про яке здебільшого забули. Тож тепер він розбереться, що тут сталось. 

З кабінки охорони вийшов недбалий охоронець, перекинувся кількома словами з Лео після чого кинув швидкий погляд на Віктора з Лілі й повернувся до посту, щоб повідомити людей в маєтку. Знову повернувшись, щоб потеревенити з водієм, до ще більшого роздратування Віктора. 

З будинку вийшла жінка середніх років в темно-синій сукні з каштановим волоссям зібраним у пучок. Її обличчя досі зберігало знаки минулої вроди, чим Віктор не міг не захопитись. Хоча іншим вона могла здаватись звичайною для нього було очевидно, що вона була гравцем, тож він активував оцінку.

[Ім'я Гільда

Повноваження 3
Рівень 21
Статус Раб (слабкий)
Клас Покоївка +