Розділ 11 : Подорож до міста.

Лілі прокинулась ще до світанку і  намагалась вирватись з його обіймів, майже безрезультатно. Вона втратила будь-яку надію коли Віктор поклав свою голову їй на стегна й міцніше стиснув її ноги. Вона відчувала всередині дивне задоволене відчуття, а її руки мимоволі розчісували його волосся. 

Так продовжувалось деякий час поки в кімнаті не пролунав телефонний дзвінок. Лілі намагалась передати йому телефон та він рішуче відмахувався й продовжував спати. Не знаючи що робити вона прийняла виклик, щоб попросити іншу сторону зателефонувати потім.

— Доброго ранку пані.

Віктор наполошився та не придав особливого значення.

— Ні це його телефон. Хто я? Я Лілі його особиста покоївка. Де він?  Спить в мене на колінах

Після цих слів Віктор наче ошпарений зіскочив з ліжка і вихопив з рук Лілі телефон. Кинувши на дівчину невдоволений погляд після чого обережно приставив телефон до вуха.

— Вітаю, люба матінко.

— То ж тепер ти пам'ятаєш про свою мати. Мабуть, був дуже зайнятий грою з новою покоївкою.

— Справа не в цьому. Просто я... Я думав, що батько розповів тобі про мої результати.

— І що сказав твій батько? Це має до тебе відношення? Я сиджу тут переживаю за нього, а він з покоївкою розважається. Дай їй трубку. Я хочу з нею поговорити. 

Він знав, що трапив у халепу. Бо щоб він зараз не говорив, пояснити нічого не зможе. Тож треба зробити так само як при роботі з ядерним реактором, треба дати їй охолонути самостійно. Змирившись з долею він підкликав Лілі та дав їй телефон. Дівчина швидко опинилась під шквалом питань. про стан здоров'я, та пошкодження які міг зазнати Віктор.

Хоча Олена знала, що не може знати про церемонію і методику її проходження. Але надзвичайно переживала за кожну свою дитину. І кожного разу коли хтось з них йшов вона не знаходила собі місця доки не дізнається, що з ними все гаразд. 

— Пане, ваша мати наказала вам берегти своє здоров'я і дзвонити частіше ніж ваші старший брат і сестра. 

— Це все? — спитав він.

— Вона попросила мене потурбуватись про ваші потреби незалежно від вашого наказу. 

— Добре. Тоді почнемо з твого покарання.

З посмішкою промовив Віктор повільно підходячи до неї.

— Чи можу я дізнатись за що?

— Звичайно можеш, я все тобі поясню. По-перше, ти втекла з зали вбивць і спробувала пробратись до зали предків. По-друге, ти збрехала мені. По-третє, ти розповіла моїй матері, що я сплю в тебе на колінах і зруйнувала в її свідомості мій образ хорошого хлопчика. І звичайно без дисципліни ти виростеш поганою дівчинкою, тож стань обличчям до стіни й нахились. 

Лілі з деяким острахом виконала накази свого пана і стала біля стіни. Після чого почалась довга серія комбо ударів по її попці рукою Віктора. 

Минуло кілька годин Віктор завершив покарання Лілі й спустився до низу, щоб замовити пізній сніданок. І був здивований зустріти там батька який доволі спокійно пив свою каву. А Джордж як зазвичай стояв за його спиною.

Схоже він тільки прийшов. Віктор попросив покоївку підготувати йому чогось легкого.

— Доброго ранку, батьку. 

Теодор поставив чашку на стіл і уважно роздивився Віктора. Йому здавалось, що щось не так.

" Це все ще мій син?"

— Я чув, що ти вчора ходив до бабусі. Як ти переконав її?

— Так, я сходив до неї. І вона була дуже вражено моїми талантами, тому пообіцяла допомогти. 

Віктор відпустив недбале виправдання, намагаючись не видавати занадто багато. на що Теодор закотив очі.

— Звичайно. Я б це в біса повірив, лише якби не знав свою мати.  Ти й не знаєш як був здивований я інші старійшини й батько коли вона подзвонила і наказала видати тобі елітний статус. Щоб ти знав, твоя сестра заслужила свій статус лише після того, як вижила в надзвичайно небезпечному підземеллі. 

Роздратовано підвищуючи голос промовив Теодор який втулився у Віктора, що почав активно їсти вівсянку яку йому принесла покоївка. Й нерозбірливо пояснював минуле. на що батько роззявив рота і кліпав очима після чого дуже тяжко видихнув, комусь могло здатись. що цей видих міг важити кілька кілограмів. 

— Де та дівчина. Я чув, що ви провели разом ніч. 

Теодор вирішив змінити тему, коли зрозумів, що цей .... хлопець нічого цінного не видасть. 

— Ах. Так я тут пане. Доброго ранку, пане. 

Сказала Лілі коли заходила в їдальню у чорній сукні яку для неї підготували покоївки. Від однієї її появи у Теодора ледь не потекли слинки з відкритого від здивування рота. Ще вчора вона здавалась йому ледь помітною дівчинкою. Та тепер коли її доглянули й вимили. Він мав визнати якою красунею вона була.

" До біса. Чорт забирай. Треба узяти її собі. Може... До біса Теодоре, вона покоївка твого сина, тобі варто поберегти своє обличчя"

Відкашлявшись Теодор звернув погляд на свого сина гадаючи чи не помітив він його думок. Відкашлявшись, щоб повернути собі гідність, якщо вона хоча б залишилась в очах його сина.

— Добре. Ти справді годишся бути покоївкою мого сина. Чи не могла б ти налити мені та твоєму панові кави.

Лілі кивнула, а потім пішла за двома чашками. Її хода видала кульгавість від покарання. Та Теодору це нагадало зовсім інше від чого він блиснув на Віктора таким поглядом наче хотів відшмагати його. 

"До біса Вікторе. Ти скористався нею як тільки прийшов сюди, невже не міг помилувати її. Тьху тепер вже пізно"

Віктор не міг не посміхнутись від очевидних думок роздратованого батька. Теодор який перестав піддаватись емоціям з новим поглядом подивився на свого сина. Схоже його син обдурив сім'ю і вів її за ніс останні кілька років. Він схожий на вовка в овечій шкурі, як і більшість членів сім'ї.

"Схоже він доволі перспективний хлопець"

— Батьку я хочу прибрати з Лілі мітку залу вбивць і поставити власну згідно з сімейними правилами. 

— Це легко. Підійди сюди. покажи мені свою шию.

Теодор дістав свій золотий жетон й направив на тату і промовив якусь команду промінь світла вдарився об тату павука стерши його і замінивши на слабкий сімейний герб.