Розділ 04 : Дівчина

— Самовдоволене, дурне дівчисько як ти смієш. Пробиратись на територію цього залу хіба ти не знаєш правил?! Я зроблю з тебе приклад для всіх, хто думає, що може вільно порушувати сімейні правил!

Старий чоловік з короткою білою бородою, одягнений у пурпурову накидку, бив та лаяв мініатюрну дівчину в вимазаному чорному костюмі, що не обмежував рухи, обличчя якої прикривало розпатлане темне волосся. Очевидно, що побиття та лекція вже тривали деякий час, дівчина тремтіла й тримала обличчя до землі боячись підняти голову чи хоча б сперечатись в її голові вже склалось розуміння майбутнього, вона помре якщо не зараз, то через декілька годин.

На деякій відстані вже збирались зіваки охоронці залу, різні помічники та слуги, що не зайняті підготовкою. Дивились деякі зі страхом, деякі з жалістю, але більшість очікували криваву виставу.

Звук машин, що під'їжджали, до зовнішніх воріт залу предків перервав крик старця і змусив людей розійтись по сторонах, та випрямитись, щоб привітати шанованих гостей. 

Патрік вийшов з машини й подивився на оточення.

— Що відбувається?

— Третій старійшино! Ця дівчина слуга-вбивця, намагалася пробратись до залу предків 

Коли Віктор вийшов з машини він не міг не здивуватись. в минулому, ця маленька дівчинка не стала кимось великим, чи спричинила, щось неймовірне її просто вбив його дядько за те, що вона стала причиною невеличкої затримки, доволі жорстоко вбив. Її головна особливість це незвичайне походження, якщо він щось зробить, то отримає величезну користь. Тож він не міг стояти осторонь і не допомогти цій бідній дівчинці.

Віктор поспіхом рушив до дівчини й перш ніж дядько чи батько встигли щось сказати. Він присів і підняв обличчя дівчини замазане брудом і кров'ю та прибрав розпатлане волосся відкриваючи її дивовижні чорні очі. Його погляд ледь не втонув в цих очах та він швидко подивився на її тіло і кількох охоронців поблизу..

"Дивовижно їй схоже вдалось завдати шкоди кільком охоронцям зали."

— Сьогодні твій щасливий день дівчино, бо ти потрапила мені на очі. Батько. Я хочу, щоб ця дівчина була моєю слугою. Згідно з правилами кожен спадкоємець може обрати одного до своєї церемонії, а цей син досі цього не зробив. — Швидко промовив Віктор на очах здивованої дівчини й розвертаючись обличчям до батька

Старець здивувався і збирався, ще дужче розгніватись через втручання стороннього. Але він направив свій погляд туди куди і юнак побачивши Патріка й Теодора, що насуплено дивились на дії Віктора.

Теодор тяжко видихнув і закрив очі. Кілька років тому. цей нахаба ледь не порушив правила, через що він заборонив йому заводити служницю, покарав його і відправив у закриту школу інтернат для хлопчиків. Та попри те, що все було зроблено швидко і тихо все одно пішли чутки.

І ось його син стоїть перед ним з проханням зробити цю дивну дівчину своєю слугою. Він не знав, у що той грає і звідки в нього з'явилось стільки характеру, щоб ось так вийти й це заявити. Та обличчя сина і його власне треба зберегти. 

"Якщо він виживе, завжди можна буде організувати покарання, а якщо ні, то нехай хоча б насолодиться в останні хвилини життя"

— Старійшино Росс. Це мій син Віктор. Перепрошую, що втручаємось у ваші обов'язки, та схоже. моєму сину дуже сподобалась, ця дівчина. А ти дівчино, я чув, що ти вломилась на землі залу предків, гадаю в тебе буде задовільне пояснення твоїх дій. 

Старійшина закрив очі стримуючи свій гнів. Їх позиції кардинально різні та вплив Теодора набагато сильніший ніж його. Все що залишилось це проковтнути образу. Його суровий погляд впав на дівчину

— Відповідай стерво! Чого ти намагалась проникнути в землі предків!

Дівчина прикусила губу і тремтячи від болю видавила з себе слова. 

— Старійшино, я хотіла стати слугою одного з молодих майстрів і бути присутньою на церемонії. 

Хоча слуги могли брати участь у церемонії. їх смертність була дуже великою  якщо вони не мали гарного таланту, чи прихованого родоводу, шансів на виживання майже не було. Тож рідко коли слуги добровільно приходили на церемонію, здебільшого їх насильно відправляли майстри. Та якщо їм вдавалось стати повноцінними гравцями їх статус різко зростав і кардинально змінювалось відношення. Гарним прикладом був Джордж дворецький Теодора. 

— Два тижні тому було оголошено, про приймання заявок, а зараз цей термін давно минув. Тебе повинен був висунути майстер залу. це не залежить від тебе. 

— Господар залу вирішив не приймати моєї заявки, тому мені залишилось пробратись сюди самостійно. 

Майстри залу зазвичай силою змушують людей приєднатись до церемонії дарма що це очевидний і найлегший шанс кардинально змінити своє положення. Очевидно, що майстер залу має свої плани на неї. 

— Це ж не проблема, вона мені подобається і тепер вона моя. Я зробив свій вибір. 

Сказав Віктор вставши перед дівчиною. Старійшина хотів врізати йому, але міг лише звернути погляд на старійшин, щоб отримати вказівки. Теодор обдував кілька секунд після чого знову видихнув. Він кинув зацікавлений погляд на сина, після чого звернувся до старійшини.

— Хоча це не традиційно, щоб подібне відбувалось прямо перед церемонією. Кожен спадкоємець справді має право на те., щоб отримати особистого слугу до того як стане повнолітнім. Віктору через певні причини я заборонив це зробити як покарання. Тепер же я дозволю йому це зробити й взяти її слугою. Й користуючись владою старійшини я можу це зробити не потребуючи дозволу її майстра залу. Я вважаю, що подібне буде відповідно до правил? 

— Ха, це згідно з правилами. — сказав Росс після деяких вагань та відступив. 

— Тоді я вважаю ми можемо назвати цей інцидент завершеним. Що стосується її покарання, нехай цим потім займеться Віктор. 

"Чого ж це ти так вчепився в неї, Вікторе, що навіть забув про страх? Може не все втрачено" подумав Теодор.

— Якщо цей безлад вирішено, давайте вже зайдемо у середину ми витратили занадто багато часу на це. в кожного з нас є свої обов'язки.