Розділ 03 : Подорож

Вийшовши з кабінету, першою дією Віктора було повернення до своєї кімнати. Віктор сів на ліжко і чекав, обмірковуючи свій наступний крок. 
"Це буде ще одна авантюра" подумав Віктор

У нього була причина чекати. Є важливий предмет, який йому потрібен для реалізації плану. І його принесуть з хвилини на хвилину. Втім довго чекати йому не довелося, бо через кілька хвилин двері кімнати відчинилися і в них увійшов його зведений брат зі своєю служницею-охоронцем. 

— Брате, я чув про це від старшого брата, що церемонія дуже небезпечна, і половина кандидатів помирає щороку. Та я сподіваюся, що ти отримаєш хороший результат сьогодні ввечері. 

— Брате Люк. Дякую за добрі слова. 

— Це нічого, брате. Сподіваюсь ти не боїшся і зробиш так, щоб наш батько пишався.

— Будь певен брате. Я не боюся, я зроблю так, щоб наш батько пишався, як це зробили мої старші брат і сестра. І я чув, що результати старшого брата Рекса ледве прохідні, а батько так розгнівався на нього, що відправив його в експедицію до темних джунглів. 

Не витримавши прикидатись, що вірить у цю дурню відповів Віктор. Почувши його слова обличчя Люка спотворилось, та він не міг просто піти йому потрібно дещо передати за наказом старшого брата, щоб послабити вплив фракції другої дружини, що зріс через незадовільні результати його другого старшого брата. 

— Брате, не треба таких розмов, — сказав Лука намагаючись зобразити переживання, — Я просто прийшов сюди, щоб побажати вам гарної церемонії й передати мої сподівання, що у вас все вийде.

Після цього Люк ступив уперед і міцно обійняв Віктора, потім ніяково відступив і поспіхом вийшов з кімнати разом зі служницею. Якби хтось побачив це прямо зараз, вони б точно могли повірити, що він справді любить і переживає за свого брата.

Дивлячись на двері, Віктор не міг не похитати головою випустивши принизливий сміх.

— Цей дурний нахаба, точно може грати, в минулому я дійсно йому повірив. Хм, і може вірив би до кінця, якби він сам не розкрив свої карти. 

Поклавши руку в кишеню, він дістав звідти чорний восьмикутний нефрит. Цей предмет називають «Руною Зменшення». Через неї він втрапив у халепу, а тепер вона його запорука успіху через свою особливість при використанні, вона може зменшити на одиницю будь-який елемент статистики назавжди, і зменшує загальну статистику власника при носінні.

Звичайно, його брат не знав, що це за штука і як її активувати, але схоже, зрозумів, що цей камінь зробить власника слабшим, ймовірно, це був один із планів його старшого зведеного брата, щоб перешкодити успішному ритуалу і це стало б можливим, якби не кваліфікація Віктора, що дозволила б йому стати повноцінним гравцем. 

Зітхнувши Віктор дістав з шафи шкіряний мішечок куди помістив руну, щоб вона ніяк на нього не вплинула. Окинув кімнату поглядом на останок розвернувся і вийшов. 

В коридорі на нього чекала мати з його молодшою сестрою. 

— Будь, обережний. Ти повинен повернутись незважаючи ні нащо. 

— Так мамо, — з ніжністю сказав Віктор відчуваючи переживання матері.

— Прощавай брате. — сказавши зі сльозами на очах втекла Лара, не давши сказати ні слова. 

"Мабуть, Люк накрутив її, ну зачекай, і це я тобі поверну."

— Якщо ти готовий, то треба йти в нас довга дорога, — зі спини долинув батьківський голос. 

— Так, батьку, — сказав Віктор та вийшов за двері особняка слідом за ним.

Покинувши будинок вони проїхались на машині до гавані, де сіли на яхту. 
Через кілька хвилин його батько, який розмовляв з капітаном про хід подорожі, увійшов в каюту і сів на сусіднє сидіння.

— Ми будемо там за кілька годин, треба підібрати деяких членів сім'ї по дорозі.

Їх ціль головний острів де знаходиться зала старійшин, де буде проходити церемонія, а також скарбниця і головна резиденція сім'ї. Шлях до нього проходив через численні острови його сім'ї. 

Хвилі пробуджували минулі спогади Віктора, тоді він так сильно переживав, що не міг зосередитись ні на чому крім хвиль, що розрізались носом їх човна. Зігнавши неприємні спогади він повернувся, щоб помітити кількох слуг, що роздавали напої та закуски. 

Хоча сім'я називає їх слугами, виховані відданими й вірними своїм господарям, вони є рабами, таврованими рабами, що не можуть ні відмовитись, ні втекти.. Побачивши погляд сина Теодор посміхнувся.

— Якщо церемонія вдасться у тебе буде шанс мати власних слуг, якщо ні, я дозволю кільком з них супроводжувати тебе у могилу. 

 Погане почуття гумору батька ніколи не змінюється, хоча Віктор знав, що таким чином батько намагався підняти йому настрій, дівчата зрозуміли це прямо. І подаючи йому каву через тремтіння трохи розлили на стіл. 

Скоро яхта зупинилась і кілька його двоюрідних братів і сестер піднялись на борт, привітавшись з основними членами сім'ї ті віддалились та сіли якомога далі в цілковитій тиші. Сімейна ієрархія була закарбована в їхніх кістках.

Подібних зупинок було досить багато, щоб каюта була майже заповнена, залишаючи місця біля батька і сина вільними. через страх чи повагу. Сьогодні свій шанс отримають багато дітей з філій і талановитих слуг, які залишились на палубі. 

Яхта зробила ще одну зупинку, але на відміну від інших зараз увійшли двоє, чоловік середніх років і кремезний юнак, всі присутні діти з філій шанобливо встали й вклонились, на що двоє не звернули жодної уваги й пройшли до Віктора і Теодора кинувши повний зневаги погляд, та привітавшись з останнім. Вони розсілись по різні сторони. 

— Минуло багато часу, Теодоре. Як твої справи сьогодні? 

— Справді Патрік. Чудово, я чув, що ти був дуже зайнятий через відкриття нової компанії. І як я бачу твій син виріс чудовим юніором він точно повинен досягти успіху сьогодні, як і його старший брат. 

— Вірно, він завершив третій ступінь сімейного мистецтва. тож я покладаю на нього великі надії. Що дивовижно Теодоре, я чув, що ти знайшов нову наложницю і вона вже вагітна. Може вже досить полювати на дружин в тебе вже є три дружини та кілька синів. Це не корисно для вашого здоров'я. — з нотками заздрості та роздратованості проговорив Патрік.