Розділ 10

— Почекай, це батько виділив тобі цю кімнату? Може, ми просто помилилися дверима? Гей, чого ти мовчиш?

— Меліса, допоможи мені прибрати.

Яка ж я наївна. Повірила в його доброту через вчорашній день. Мені б не виділили цю кімнату без дозволу герцога.

— Тоді дай відповідь на моє питання, — він повернувся в бік Меліси. — Що це за кімната?

— Я... я запитувала про це Ванесу, але вона просто ігнорувала мене.

— Добре, поклич Ванесу сюди.

— Ви мене кликали, юний пане? Я якраз хотіла показати вам вашу нову кімнату.

Вона хоче вивести мене з рівноваги. Я стою прямо перед нею, а вона далі робить вигляд, ніби мене тут немає.

З того моменту, як я переїхала в цей дім, усе, що зі мною траплялося, завжди було її рук справою.

— Подивися! Що це таке? Про що ти думала?

— Пане, я не розумію, про що ви.

— Ти думала своєю головою, коли вибирала цю кімнату!? На твою думку, вона підходить леді Шарлот!?

— Вільям...

— Це був особистий наказ пана Фабіана.

Я була такою розчарованою й ображеною, що просто хотіла, щоб усі залишили мене в спокої.

— Нічого.

— Що означає "нічого"!?

— Перестань кричати! Я... Я ПРОСТО ЗАЛИШУСЯ ТУТ!

— Ви двоє, вийдіть. Нам із Вівіан треба поговорити!

---

— Вибачте, старша покоївко, я не можу повірити, що пан Фабіан вибрав для леді саме цю кімнату!?

— Так. Пан сказав: "Поселіть Вівіан на четвертому поверсі, так щоб принц не дістався!"

— Але?..

— Що "але"? Ця кімната ідеально підходить. Донька служниці тільки на таку кімнату й заслуговує.

---

— Ти справді хочеш тут залишитися? Ти дурна. Я знаю, що ти мене ненавидиш, але зараз послухай мене.

— Наведи мені три аргументи, чому я повинна тебе слухати!

— Як ти можеш говорити так із людиною, яка намагається допомогти тобі?

— Встань на коліна й попроси належним чином, і тоді, можливо, я тебе послухаю.

— Слідкуй за словами... мій терпець не безкінечний!

— Ах, це ти тут терпиш? Та що ти мені зможеш зробити?.. Ти що, справді такий тугодум, що не розумієш, чому ця покоївка так вчинила? Ти не розумієш і причини, чому мене переселили сюди... ти нічого не знаєш.

Якщо позашлюбну дитину покажуть принцу, це стане ганебною плямою на репутації сім'ї. Це логічне пояснення, чому всі намагаються сховати мене!

— Що ти, що твій батько, що твій дідусь! Ви ніколи не визнаєте мене! Ти, напевно, ще не зрозумів: я ненавиджу тебе. Ти гірший за Кларінду, гірший за Ванесу, гірший за прислугу, яка вічно робить вигляд, ніби мене немає! Якщо зараз до тебе дійшло, то пішов геть! Не втручайся в моє життя й вали в свою академію!

— Я зрозумів...

Це місце здається єдиним простором, де я можу подумати про своє життя.

"Сором" сім'ї Шарлот.
"Ганебна напівкровка".
"Заборонений плід кохання".

— Що ж робити? — пошепки промовила я. — Я не можу все так залишити. Немає ані краплі сил.

Мені здавалося, що найважче — це уникнути зустрічі з принцом, але зараз я думаю лише про сім'ю Шарлот, про те, як сильно я розчарована. Я не хочу залишатися тут... Я думала, якщо я розізлю Вільяма, то він вижене мене. Чому ж він почав мене жаліти? Хто тоді зможе відіслати мене? Піти до герцога й попросити, щоб він відправив мене до школи-інтернату? Ні, саме з цієї причини він відмовився від заручин із леді Сарою. Герцог цього не дозволить.

А якщо пан Фабіан? Тільки він може це зробити.